Ви будете сміятись, але Петро Олексійович ще в квітні 2018 року говорив про можливість припинення дії лише окремих положень Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, наполягаючи на неприпустимості денонсації угоди в цілому.
Більш того, Порошенко та його придворні акини це регулярно стверджували впродовж останніх чотирьох років. Але раптом у вересні 2018-го в Адміністрації Президента згадали, що їх патрону нема з чим йти на вибори, окрім як тільки з розповідями про «сліпий траст» і збиткову Липецьку кондитерську фабрику. Тож 21 вересня 2018 року Клімкін з величезною помпою направив колегам з Росії ноту про те, що Україна не продовжуватиме дію цього договору на наступні 10 років, а відтак з 1 квітня 2019-го договір втрачає чинність.
Сплинуло 2,5 місяці й в Адміністрації Президента справедливо розсудили, що народ вже забув про те, що з 1 квітня наступного року українсько-російський договір автоматично припиняє свою дію, і вирішили повторити успіх – тепер вже шляхом прийняття в екстреному порядку закону про розірвання цього договору з 1 квітня наступного року. На більше фантазії в президентських піарників не вистачило – криза жанру.
Втім, найсумніше в цій веселій історії не те, що впродовж чотирьох років Петро Олексійович набивав кишені на поставках електроенергії в анексований Крим та допомагав Росії будувати Кримський міст у повній відповідності з Договором про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією. Гірше те, що президент 40-мільйонної держави немає ніякої стратегії, не здатен планувати бодай якусь зовнішню політику хоча б на два кроки вперед і в квітні закликає через Twitter до того, що спростовуватиме у вересні й скасовуватиме в грудні.
