Від Ростова до Махачкали, від Пригожина до Кадирову. Що означають події на північному Кавказі
Вчора гарячою точкою до Росії стали мусульманські республіки північного Кавказу, де пройшли антисемітські акції. Натовпи в Хасавюрті та Нальчику шукали " ізраїльських біженців " і вимагали виселити звідти євреїв. А в Махачкалі натовп увірвався до аеропорту.
З часів бунту Пригожина, коли "вагнерівці" захопили штаб Південного військового округу в Ростові, це найбільші внутрішні потрясіння в РФ.
Російська влада вже звинуватила в організації заворушень "зовнішні сили" і, конкретно, Україну, заявляючи, що телеграм-канал Ранок Дагестану, через які йшли заклики до дій проти євреїв і вкидалися фейки про прибуття на Північний Кавказ "ізраїльських біженців", координує той, хто живе в Україні російський опозиціонер Ілля Пономарьов. Сам Пономарьов визнав, що мав відношення до цього каналу у минулому, але стверджує, що зараз із ним не пов'язаний.
Водночас варто звернути увагу, що вчорашні події розпочалися на тлі досить дивних процесів, які вже більше місяця відбуваються навколо голови Чечні Рамзана Кадирова.
Розберемо їх докладніше.
Останнім часом із приводу Кадирова виникає багато скандальних новин. Місяць тому всі обговорювали його нібито смерть чи тяжку хворобу. Потім – побиття його сином ув'язненого. Згодом – створення нових чеченських підрозділів "Росгвардії", яким даються імена ворогів Російської імперії. Плюс інші "дивацтва" Кадирова на кшталт нагородження членів своєї сім'ї орденами "героїв Чечні" та міністерськими постами.
Все це нагадує те, як поводився Пригожин напередодні заколоту. Поведінка в нього була така ж зухвала, з відтінками шизофренії, як і зараз у Кадирова. Втім, після того, як заколот Пригожина стався, ця поведінка стала сприйматися вже не як шизофренія, а як цілком логічний ланцюжок дій щодо його підготовки.
Але навіщо Кадиров поводиться зараз так, як поводиться?
Цьому дається багато пояснень.
Найменш правдоподібне – що Кадиров вирішив раптом "зіграти у сепаратизм". Для тих чеченців, які готові підтримати нову спробу відокремлення республіки від РФ (умовно назвемо їх "ічкерійцями"), Кадиров – ворог гірший за Путіна. А тому, якщо він почне качати ситуацію в Чечні, то за будь-якого розвитку подій, результат для нього буде один: смерть. Або від рук Кремля, або від рук "ічкерійців". Та й важко знайти іншу людину в Росії, яка б отримувала від держсистеми РФ більше дивідендів, ніж Кадиров. І навіщо йому намагатися від потоку цих дивідендів відокремитися – незрозуміло. Тим більше він у Чечні і так робить все, що хоче.
Інші пояснення будуються довкола трьох версій.
Перше – нібито проблем із здоров'ям Кадирова, які позначаються на його психічному стані. Достовірно про це нічого невідомо, тому винесемо тему за дужку.
Друга – Кадиров, як і Пригожин свого часу, відчув себе " великим " і вирішив різко наростити свою вагу у внутрішньоросійських розкладах, щоб отримати більше влади. А в майбутньому, можливо, й посісти місце Путіна. Якщо у Пригожина почуття власної величі прокинулося завдяки оплаченому ним нестримному піару про ПВК "Вагнер" як "найкращої армії світу", то у Кадирова – за сукупністю причин. Він першим у російській еліті зробив "правильну ставку", коли навесні 2023 року (ще до бунту) публічно виступив проти Пригожина. Крім того, для Путіна зараз у пріоритеті вибудовування відносин із "глобальним півднем" у протистоянні із Заходом. Однією з найважливіших частин світового півдня є ісламський світ. Кадиров себе позиціонує як " головний мусульманин Росії ". Причому не лише всередині РФ, а й зовні, коментуючи міжнародний порядок денний. І в цьому плані його значущість для Путіна зростає. Особливо зараз на тлі подій у секторі Газа. І багато дій, які здаються неадекватними (наприклад, побиття ув'язненого за спалення Корану), очевидно, саме пояснюються прагненням Кадирова закріпити свій образ "головного мусульманина" і "головного захисника ісламу" в Росії.
У цьому контексті – і його різкі заяви проти Ізраїлю.
Інше питання – навіщо російська влада дозволяє Кадирову заходити так далеко? Наприклад, навіщо давати йому називати підрозділи іменами ворогів Російської імперії? І навіщо взагалі створювати нові чеченські підрозділи, якщо й старі на фронті практично ніяк не проявили себе за рідкісним винятком? Навіщо руками Кадирова піднімати радикальну хвилю ісламізму в РФ, наслідком якої, в тому числі, очевидно, стали і вчорашні події на північному Кавказі?
З цього приводу є третя версія, яка не скасовує, але доповнює другу – Кадирова та його амбіції використовують також, як використовували свого часу Пригожина для розхитування ситуації в Росії. Ми вже писали докладно про цю версію невдовзі після провалу заколоту "вагнерівців". Відповідно до неї, існує впливова група (або групи) всередині Росії, яка намагається зламати "путінську зумовленість", коли чинний президент РФ без проблем переобирається на 2024 рік, а потім сам призначає собі наступника. Ця група може діяти самостійно за своєю програмою приходу до влади, а може – і у взаємодії із зовнішніми силами, зацікавленими у дестабілізації Росії.
Щоправда, провал заколоту Пригожина та його загибель різко знизили ймовірність настання смути у РФ. Проте бурхлива діяльність Кадирова на тлі війни в Ізраїлі та підвищення активності ісламістів усередині РФ відкрила нові перспективи.
При цьому активність спостерігається не тільки у Кадирова та ісламістів.
Паралельно з ними ісламську тему останнім часом почали качати російські націоналістичні Z-канали. Більшість із них ще недавно інформаційно обслуговували Пригожина, готуючи ґрунт для його заколоту. Тепер вони розповідають про загрозу з боку мусульман і мігрантів для Росії, клянуть Кадирова, медійно розкручують будь-які кримінальні інциденти з мусульманами. Тобто, вони працюють як би "у парі" з Кадировим, спільними зусиллями створюючи ґрунт для конфлікту мусульман і росіян усередині РФ.
Тим більше, що мусульмани зараз і так перебувають "на узводі" через події в Палестині, що й показали останні акції "проти Ізраїлю та євреїв" на північному Кавказі. У РФ, як писалося вище, стверджують, що їх інспірували телеграм-каналами, керованими з України. Так це чи ні, але судячи з різко негативної реакції на них голови Дагестану та лояльних до Кремля спікерів і блогерів, а також силовиків і держструктур, за заворушеннями, швидше за все, справді стоять сили, ворожі російській владі.
І це саме по собі є цілком чітким сигналом: якщо у когось у Кремлі виник "хитрий план" - дати карт-бланш Кадирову на розгін усередині в РФ хвилі ісламізму, щоб потім її очолити, то такий план може спрацювати не так, як задумано. Осідлати цю хвилю може будь-який інший, що більш органічно виглядає для ісламістів у даному образі, лідер (або лідери), ніж "піхотинець Путіна" Кадиров.
Так чи інакше, але купірувати конфлікт із мусульманами (якщо він почнеться) для Кремля може виявитися набагато важчим за заколот Пригожина.
Особливо, з урахуванням війни, що триває в Україні, де у складі російської армії воює багато мусульман.
Втім, багато залежатиме від того, які висновки російська влада зробить із вчорашніх подій у Махачкалі.
Російська влада має досвід швидкого "гасіння" заворушень у мусульманських республіках (з останніх прикладів - торішні протести проти мобілізації в Дагестані). Але зараз розпал пристрастей і ставки у зв'язку з війнами в Україні та в Ізраїлі набагато вищі.
