"Тягнули до останнього на крові пацанів". Українські військові розповіли про відхід із Вугледару
Солдати 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ розповіли про хаотичний відступ із Вугледару. За їхніми словами, підрозділи вийшли із міста, не чекаючи наказу на відхід.
Подробиці звільнення вони повідомили кореспонденту "Бі-Бі-Сі".
Один із двох співрозмовників, кулеметник, розповів, що останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно вибиратися з Вугледару пішки.
За словами другого співрозмовника, Романа, при спробах вийти з міста багато хто був убитий або поранений російськими дронами та артилерією, багато хто вважається зниклими безвісти.
В останні дні вересня росіяни змогли із заходу підійти майже впритул до єдиної дороги, що залишилася, що зв'язувала Вугледар з тилом, із селом Богоявленка, і гарнізон опинився в півоточенні. А росіяни дронами та артилерією розстрілювали все, що рухалося цією дорогою.
"Підвозити намагалися, направляли евакуаційні екіпажі для вивезення 200-х та 300-х, але безуспішно. Втратили кілька машин, на цьому вирішили зупинитися", - розповів Роман.
Коли росіяни увійшли до міста, українські частини почали відходити, не чекаючи наказу.
"Коли відхід не організований, починається хаос, це природне правило війни", - сказав кулеметник.
Він додав, що деякі групи були дезорієнтовані, оскільки втратили радіозв'язок, їм доводилося швидко самостійно приймати рішення, і це часто було рішення про відступ.
Роман пояснив, що їх укріплені позиції було зруйновано російськими бомбами, снарядами та ракетами, і в цій ситуації відхід з позицій був неминучим.
"Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить із усього? Або гинути, або відходити", - пояснив Роман.
Але й вибиратися із майже оточеного міста, за його словами, було вкрай небезпечно: вдень такі спроби були рівноцінні місії смертника.
В основному українські солдати намагалися йти ночами, до того ж мінними полями позначеними слідами, щоб не йти прострілюваною дорогою на Богоявленку.
"До недавнього часу евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами. Але як тільки російські війська дійшли до центру міста, врятуватися стало можливо лише пішки", - сказав Роман.
Військові критикують командування за те, що воно довго не давало наказу на відхід із міста, навіть коли він опинився у фактичному оперативному оточенні і було зрозуміло, що утримати його немає можливості.
"Не знаю, що це було: страх командирів перед вищим командуванням чи наказ найвищого командування тягнути до останнього на крові простих пацанів. Для всіх нас це незрозуміло", - зізнався кулеметник.
Сьогодні у ЗСУ офіційно підтвердили втрату Вугледара.
Ми розуміли, що це означає для фронту.
