Перемога чи пролонгація війни. У чому полягає план Зеленського
Учора навіть в українських пабліках викликала певне здивування заява президента Володимира Зеленського про те, що першим пунктом "плану перемоги" є отримання Україною запрошення до вступу до НАТО.
По-перше, для офіційного запрошення потрібен консенсус серед усіх членів НАТО, чого поки що не спостерігається і близько, оскільки частина країн Альянсу вважає, що участь України в НАТО створить ризик втягування Заходу у війну з Росією. А просто словесна обіцянка окремих лідерів прийняти Україну в НАТО нічого не варта. По-друге, навіть якщо якимось чином цей консенсус раптом буде знайдено, то запрошення не дорівнює вступу. Якщо таке запрошення і буде надано, то лише за умови, що Україна вступить до Альянсу після закінчення війни (у разі прийняття України до НАТО під час війни це дійсно означатиме вступ Альянсу до війни з РФ). А отже, запрошення до НАТО жодним чином на хід війни не вплине і перемогу України в ній не наблизить.
Багато питань викликає і другий відомий ключовий пункт "плану перемоги" - дозвіл на удари далекобійною зброєю по РФ. Серед експертів поширена думка, що це не вплине кардинально на військову ситуацію. Україна вже давно завдає ударів далекобійними ракетами по тилах РФ на захоплених територіях України, проте це не переломило перебіг подій у війні. Навпаки – росіяни прискорили свій наступ.
Тобто обидва відомі пункти "плану перемоги" насправді не є такими, які можуть принципово змінити становище на фронті.
Однак обидва ці пункти мають дуже велике значення в іншому аспекті. Як ми вже писали, вони покликані "пролонгувати" війну, в зародку знищивши будь-які перспективи переговорів про її припинення.
Останнім часом тема зупинки війни лінією фронту обговорюється дедалі активніше. За це виступають країни Глобального Півдня. До цього схиляється і частина західних еліт з різних причин (побоювання переходу війни в ядерну стадію з втягуванням в неї НАТО; відчуття, що для України ситуація на фронті буде далі лише гіршою; наростають власні економічні та внутрішньополітичні проблеми; бажання відновити відносини з РФ, щоб не допустити зміцнення її союзу з Китаєм тощо).
У російських елітах також є своя "партія миру", яка вважає, що сама собою фіксація територіальних завоювань - це буде велика перемога Росії. За це ж, як свідчать опитування, виступає і більшість росіян. Та й щодо позиції Путіна, попри його жорстку риторику, надходять різні відомості. У тому числі й те, що він, за певних умов, також був би готовий зупинити війну лінією фронту. Разом із втомою від війни, зростанням втрат людей та територій збільшується кількість прихильників такого варіанту і в Україні.
У західних ЗМІ пишуть, що й українська влада також нібито схиляється до зупинки війни по лінії фронту. Однак Київ це офіційно спростовує, заявляючи, що ні на які територіальні компроміси не погоджується. І, як ми вже писали з посиланням на джерела у дипломатичних колах, це справді так.
Зеленський сподівається на виснаження російської армії у наступі на Донбасі, бачить перспективи нарощування українських сил, а також вважає неминучим проведення в Росії мобілізації, яка може, як очікують на Банковій, викликати внутрішні потрясіння. Такого ж погляду дотримується і "партія війни" у країнах. Тому для неї та для української влади головне завдання зараз – ще до закінчення терміну повноважень Байдена (щоб не залежати від результату американських виборів) домогтися ухвалення рішення, які б унеможливили будь-які угоди про якнайшвидше припинення вогню хто б не став новим президентом США.
І запрошення України до НАТО, і видача дозволу на удари "дальнобоєм" – саме такі рішення.
Вимога нейтрального статусу України – одна з основних у Путіна.
І запрошення Києва до вступу до Альянсу різко ускладнить досягнення будь-яких домовленостей і дасть найсильніший пас російській "партії війни", яка також виступає проти припинення вогню лінією фронту та за "війну до переможного кінця". А дозвіл на удари "дальнобоєм" посилить напругу між Росією та Заходом, і, можливо, підведе РФ та НАТО до межі прямого зіткнення. У таких умовах буде явно не до переговорів про закінчення війни в Україні.
Однак далеко не факт, що цей план спрацює. Як бачимо, на Заході поки що не поспішають ні давати дозволи на удари "дальнобоєм", ні запрошувати Україну до вступу до НАТО. У тому числі через описані вище ризики.
Також немає гарантій, що виправдається розрахунок на "виснаження та дестабілізацію Росії". Довга війна виснажує дуже сильно й Україну, ресурси якої (особливо людські) набагато менші, ніж у РФ. І це створює вже величезні ризики для самого Зеленського.
"Якщо Зеленський буде і надалі наполягати на своїй позиції "війни до переможного кінця", то це буде гра "пан чи пропав". Коли або виграєш усе, або програєш усе. Якщо його план спрацює - він, звичайно, буде на коні. Але якщо очікування виснаження та дестабілізації Росії в черговий раз не виправдаються, а ситуація на фронті для ЗСУ ще більше погіршиться, то до Зеленського виникне дуже багато питань і всередині країни, і за її межами щодо адекватності оцінки ситуації", - каже "Страні" джерело в дипломатичних колах.
