Аналізуємо підсумки 1017-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
ЗСУ втратили поселення Старі Терни під Курахово. Про це свідчить картка паблика Deep State.
Це село розташоване біля північно-західних околиць Курахового, тому його втрата погіршує перспективи оборони міста. Крім того, близька до перерізання траса з Курахового до Запорізької області – до неї від Старих Тернів менше двох кілометрів.
Це погіршить логістику для курахівського гарнізону, але до оточення не приведе - місто відкрите з південного заходу. Саме тому російські війська намагаються перерізати вказану дорогу, наступаючи з півдня – приблизно у напрямку Константинополя. Це, у разі успіху, дозволить блокувати не лише Курахове, а й сили ЗСУ, зосереджені на південь.
У "кишені" на південь від Курахового росіяни прорвалися до села Успенівка. Це може призвести до утворення міні-котла, куди потраплять села Трудове, Ганнівка, Веселий Гай, Романівка та Єлизаветівка.
На думку бійця із позивним "Мучною", оточення вже сталося. Також, на його думку, під загрозою падіння знаходиться і село Сухі Яли (росіяни стверджують, що його вже захопили).
У самому Кураховому, за даними українського військового оглядача Богдана Мірошникова, точаться бої за багатоповерхівки. "Ситуація є критичною, і вже не за горами початок боїв за промзону Курахівської ТЕС", - пише Мірошников.
На південь від Покровська росіяни підійшли впритул до села Новотроїцьке, захопивши дорогою село Новопустинка. Таким чином зміцнюються позиції РФ у села Шевченка, що має важливе значення, за три кілометри від Покровська, куди росіяни прорвалися напередодні.
Український військовий оглядач Костянтин Машовець описує дві основні загрози для фронту на Донеччині.
"На Курахівському напрямку існує цілком реальна перспектива оточення всіх наших військ на схід від умовної лінії Новотроїцьке - Богатир. Я не утрирую, західніше Селидове явно відбувається "якась фігня". Причому очевидно, що противник не тільки відчутно тисне у бік Покровська (через Новотроїцьке і Шевченка), але й у бік Українки та Ясенова (а це явно відбувається "з прицілом "на обхід наших військ, що обороняються в районі с. Зоря та Сонцовка)", - повідомив Машовець.
У районі Великої Новосілки, за словами експерта, відбувається "ще більша фігня".
"Командування противника фактично отримало можливість вільної вибирати напрямки для своїх активних наступальних дій. Принаймні в тактичній зоні, на всьому відрізку, від Новодарівки до села Дальнє", - пише Машовець.
Продовжує обговорюватися тема втрат ЗСУ та нестачі солдатів.
Порошенко вчора звинуватив командування ЗСУ в організації "м'ясних штурмів" та закликав відмовитися від наступів та розпочати "порятунок" українських солдатів. "Ми маємо припинити використовувати народ України як інструмент для операцій з "м'ясними штурмами"", - заявив він, відповідаючи на запитання, як бути з російською перевагою у живій силі на полі бою.
В інтерв'ю організації Atlantic Counsil він розкритикував відправку солдатів ЗСУ до штурмів на відбиття захоплених росіянами позицій, "через те, що хтось боїться доповісти нагорі, що ми втрачаємо цей ліс".
Порошенко вважає, що Україна має піти в оборону і "зробити те саме, що Росія зробила навесні 2023 року", говорячи про будівництво укріплень. "Припиніть віддавати наказ про наступальну операцію зараз. Ми можемо це зробити (піти в наступ - Ред.), але ціна буде колосальна. І дасть негативний результат у майбутньому", - заявив він, маючи на увазі високі втрати особового складу.
"Нам просто потрібно припинити працювати на ТБ і почати працювати на порятунок солдатів", - сказав Порошенко.
Росія тим часом продовжує озброювати Білорусь. Сьогодні Москва та Мінськ підписали договір про гарантії взаємної безпеки. У його рамках у Білорусі може з'явитися система "Ліщина".
Лукашенко попросив Путіна розмістити на території Білорусі нові системи озброєнь, включаючи "Горішник". Путін заявив, що це буде можливо у другій половині 2025 року - комплекси надходитимуть одночасно на озброєння РФ та РБ. Таким чином, у разі розміщення вони стануть ще ближчими до країн НАТО.
Лукашенко на це заявив, що якщо Мінськ отримає "Горішник", то повинен мати право сам визначати цілі.
Нагадаємо, що Росія раніше вже розмістила у Білорусі свою ядерну зброю. У союзній державі назвали це кроком щодо стримування Заходу, якщо той захоче атакувати Білорусь. При цьому багато хто розцінив тоді цей крок як сигнал від Путіна західним країнам, які нарощували підтримку Києва.
Україна також намагається посилювати свої далекобійні можливості. "Укроборонпром" презентував сьогодні нову дрон-ракету "Ад". Зеленський заявив, що зброя вже застосовувалась у бою, а тепер стоїть завдання наростити її виробництво. На презентації було заявлено, що "Ад" може летіти зі швидкістю 700 км/год на відстань понад 700 км.
До обстрілу. Сьогодні ближче до вечора був приліт у Кривому Розі. Внаслідок ракетного удару постраждала адмінбудівля, загинули двоє людей, є поранені.
Інтерв'ю Лаврова Карлсону
Сьогодні вночі вийшло інтерв'ю глави МЗС РФ Сергія Лаврова американському журналісту Такеру Карлсону. Воно було присвячене цілком Україні та тій напруженості між США та Росією, що склалася навколо цієї війни. Заяви Лаврова були такі:
1. Про можливі мирні домовленості щодо України.
Ключові умови, на які може погодитися Росія:
- жодного вступу України до НАТО, жодних західних військових баз в Україні, жодних військових навчань на українській землі за участю іноземних військ,
- "необхідно враховувати всі реалії на землі та факт входження до складу РФ чотирьох нових регіонів",
- публічне скасування Зеленським указу про заборону переговорів з Путіним,
- "Київ має відмовитися від русофобської та антиросійської політики. Неприпустимі закони, що забороняють російську мову, російську культуру, російські ЗМІ, Українську православну церкву. Це порушує зобов'язання України за Статутом ООН",
- Росія готова бути серед країн, які нададуть Україні гарантії безпеки.
2. Про "Ліщинник" і "червоні лінії" Росії:
- Росія не хоче посилювати ситуацію, сподівається, що її сигнал США у вигляді випробування "Горішника" сприйняли всерйоз. Росія, випробувавши "Гірешник", хотіла донести до Заходу, що робитиме все, щоб захистити свої інтереси,
- Росія готова направити додаткові "повідомлення" Заходу, якщо там не зроблять необхідних висновків у світлі запуску "Горішника",
- заяви Заходу про відсутність у Росії "червоних ліній" та їх зсув - "дуже серйозна помилка",
- Москва буде готова використати будь-які засоби для того, щоб не дати Заходу завдати Росії "стратегічної поразки".
3. Про відносини з США та про ядерну війну:
- РФ хотіла б нормальних відносин зі США і не бачить причин, через які країни не можуть співпрацювати "на благо Всесвіту",
- "ми не думаємо про війну зі США, яка може мати ядерний характер. Наша військова доктрина свідчить, що найголовніше - уникнути ядерної війни",
- формула "жодної ядерної війни" відповідає життєвим інтересам Росії та США, переможців у ній бути не може,
- Росія та США офіційно не воюють, те, що відбувається в Україні, є гібридною війною,
- Трамп - сильна людина, яка не любить відкладати справи, він доброзичливий у розмові, але це не означає, що він налаштований проросійськи.
Основний зміст зі сказаного Лавровим - Росія готова до переговорів із Трампом. І по Україні, і загалом щодо нормалізації відносин між РФ і США. З підтекстом, що альтернатива цьому – загроза ядерної війни. А тому готові домовлятися і співпрацювати в "благо Всесвіту".
Проте ключове питання за умов. Лавров повторив основні із них, які озвучив Путін ще у червні. З деякими з них, судячи з повідомлень ЗМІ, Трамп та його команда частково згодні (мораторій на вступ України до НАТО). З іншими все набагато складніше. Свої умови і в Києва, протилежні російським. І представники української влади зараз намагаються переконати у їхній важливості команду Трампа.
І поки що немає впевненості, що вдасться дійти компромісу. Тим більше, що невідомо, які зустрічні умови виставить Вашингтон.
При цьому у США громадська думка явно схиляється до зупинення війни в Україні.
Більшість опитаних американців (59%) підтримують початок Україною мирних переговорів ціною поступки РФ територій, свідчить опитування Інституту Рональда Рейгана. Так вважають і прихильники Трампа (63%), і прихильники Харріс (55%).
Також відносна більшість (41%) вважає, що Росія виграє війну (45% серед виборців Трампа). 24% вважають, що виграє Україна і 22% вважають, що жодна із сторін не перемагає.
Істотна відмінність між республіканцями та демократами у питанні постачання зброї - серед прихильників Харріс "за" 74%, а Трампа - лише 42%. Загалом продовження військової допомоги Україні підтримують більше американців - 55% проти 35%. Хоча торік було 59%.
Тобто виборці Трампа, та й багато шанувальників демократів, очевидно чекають від нього закінчення війни. Тому є велика ймовірність того, що новий президент робитиме серйозні спроби закінчити війну.
Щоправда, як писалося вище, питання може упертись у погодження умов.
Ключовий момент - щодо НАТО. Росія виступає проти членства України в Альянсі, називаючи це ключовою умовою. Українська влада ж називає своїм ключовим пунктом членство в НАТО. Варіанти мирних угод, які озвучують різні представники оточення Трампа, так чи інакше мали на увазі відмову від прийому України до Альянсу. Проте, як пишуть ЗМІ, українська влада активно намагається переконати команду обраного президента переглянути цей пункт і у переговорах із Путіним наполягати на членстві Києва в НАТО. Що, втім, з великою ймовірністю означатиме, що переговори відразу закінчаться провалом, оскільки Путін цей пункт не прийме (за однією з версій саме для цього українська влада на цьому пункті і наполягає).
Це, ймовірно, очевидне і для команди Трампа, тому поки, за даними американських ЗМІ, там до ідеї членства України в НАТО, з якою приїхав до США глава Офісу президента Андрій Єрмак, поставилися прохолодно.
Проте Київ продовжує докладати зусиль у цьому напрямку.
Завтра Зеленський, як пише AFP, поїде до Парижа на церемонію відкриття відреставрованого собору Паризької Богоматері - куди, як стало відомо, приїде і Трамп. Швидше за все, спробує там зустрітися з ним.
При цьому, як зазначає газета Politico, серед українських представників є побоювання, що Трамп може домовитися з Кремлем "через голову" Києва.
Як події у Сирії вплинуть на війну в Україні
Ситуація в Сирії розвивається за найгіршим для президента Асадом сценарієм. Після падіння фактично без бою другого за величиною міста країни Алеппо, майже без бою було здане й велике місто Хама, яке знаходиться південніше - на шляху до Дамаська.
Також стало відомо, що захоплене місто Дейр-ез-Зор на сході країни. Туди ввійшли загони курдів.
І якщо здачу Алеппо ще можна було списати на "фактор раптовості" (хоча і він, звичайно, не пояснює, чому урядові сили не змогли дати бій за найважливіше місто), то взяття противниками Асада Хами вже на даний момент точно не спишеш. Це свідчить про величезні проблеми з боєздатністю сирійської армії та ставить питання про те, чи може вона взагалі організувати опір. Або, як і в Афганістані під час виведення американських військ, йдеться до швидкого падіння влади.
Від Хама озброєні загони противників Асада швидко просуваються до Хомса. За повідомленнями ЗМІ, вони вже знаходяться за кілька кілометрів від міста і наближаються до його північних околиць. А низка джерел повідомляють, що вони вже у самому місті.
Хомс – стратегічно важливе місто, яке з'єднує Дамаск із узбережжям, де знаходяться російські військові бази, а також живуть сирійські шиїти – алавіти, на яких спирається влада Асада (він сам алавіт). Взяття цього міста поставить сирійську владу на межу катастрофи.
Наприкінці минулого тижня, після падіння Алеппо ми вже писали, що у Асада є шанси уникнути афганського сценарію, якщо він зможе заручитися підтримкою курдів (яким не подобаються ні ісламісти, що складають зараз основу сил опозиції, ні, тим більше турки, що стоять за ними). і отримає військову підтримку Ірану, а також союзних йому угруповань шиїтів на кшталт Хезболли. Іран, до речі, вже заявив, що готовий відправити армію для допомоги сирійській владі.
Однак, щоб скористатися цією пропозицією, Асаду треба уникнути швидкого краху і зупинити просування своїх супротивників. Тому що інакше Ірану нікому вже допомагатиме (для розгортання та відправлення іранських сил потрібно кілька тижнів), та й курди явно не вписуватимуться за тих, хто програв.
І поки що далеко не факт, що армія Асада в змозі організувати опір. А, у разі падіння Хомса, крах його влади може набути обвального характеру.
Окреме питання – якщо навіть Іран зі своєю армією встигне прийти на допомогу, то як на це відреагує Туреччина та Ізраїль? І чи не призведе це до прямої їхньої війни з іранськими силами в Сирії з потенційним втягуванням у неї та Росії?
Щоправда, ходять розмови, що Іран та Росія домовляться з Туреччиною про компроміс та про запуск у Сирії "політичного процесу" під контролем усіх сторін зі створенням нового уряду за участю як нинішньої опозиції, так і представників Асада. Однак для того, щоб цей план хоча б теоретично міг бути реалізований, знову ж таки, потрібно, щоб сирійська армія зупинила настання опозиції. Бо якщо влада Асада буде на межі падіння, то з ним, звісно, ніхто ні про що не домовлятиметься.
А тому найближчими днями стануть вирішальними. І дуже багато залежатиме від того, чи зможе опозиція швидко взяти Хомс.
При цьому, безумовно, для Ірану питання збереження Асада при владі є вкрай важливим. Оскільки Сирія забезпечує прямий зв'язок Тегерана з Хезболлою.
Для Росії збереження присутності в Сирії також важливе, оскільки воно посилює вплив Москви на процеси на Близькому сході, де формується вартість головного експортного товару РФ – нафта.
Тому, напевно, Іран і Москва готові надати Асаду масштабну підтримку.
Але тут, повторимося, питання впирається у тимчасові рамки – чи зможе сирійська армія уникнути повного краху і організувати хоч якийсь опір, щоб дати союзникам час перекинути сили допоможе.
У російських військових пабликах вже обговорюється ідея, що, якщо Хомс буде взято і Дамаск відріжуть від моря, Росія може взяти під контроль населену алавітами прибережну провінцію Латакію (там, де знаходяться військові бази РФ), сформувавши з Алавітів боєздатні підрозділи. Однак невідомо наскільки така ідея здійсненна, виходячи з можливостей Росії в даному регіоні та загального співвідношення сил.
Щодо опозиції, то в неї і сил, які за нею стоять, природно, інші плани. А саме – швидко повалити Асада, щоб поставити його союзників перед фактом і потім диктувати умови формування нової влади в Сирії. Найчастіше заявляється, що за провідною опозицією стоїть Туреччина, яка, у разі швидкого краху режиму Асада, фактично отримає контроль над країною. До речі, крайня небезпека такого варіанта для курдів і робить їх потенційними союзниками будь-яких сил, які готові протистояти протурецькій опозиції.
Однак, є й інші беніфіціари нинішнього наступу опозиціонерів. Це насамперед Ізраїль та Захід. Для Ізраїлю останній рік був смугою невдач - він не зміг розбити ні "Хезболла", ні навіть ХАМАС у секторі Газа. Його міжнародний імідж прагне нуля, вінцем чого став ордер МКС на арешт Нетаньяху.
Успіхи опозиції в Сирії, якщо вони призведуть до падіння влади Асада, створять як мінімум великі проблеми і для Ірану, і для "Хезболли".
У цьому є й інтерес у Заходу.
Щоправда, судячи з коментарів у ЗМІ, і Ізраїль, і Захід дуже насторожено ставляться до того, що реальним вождем і головною ударною силою опозиції стає оголошена в США та Росії терористичною організацією "Хайят Тахрір аш-Шам" (колишня "Аль-каїда") у Сирії) та її амбітний лідер Абу Мухаммад аль-Джулані. Щоправда, останнім часом аль-Джулані намагається справляти враження "респектабельного політика" та міркувати, що його мета – "створення нової демократичної Сирії". Але довіри до його слів, враховуючи минуле лідера "Хайят Тахрір аш-Шам", небагато. І зараз вносить додаткову невизначеність у ситуацію під час пошуку відповіді на питання "що буде з Сирією після Асада".
Який вплив події у Сирії вплинуть на війну в Україні? Оскільки Росія навряд чи спрямовуватиме на Близький схід, за будь-яких розкладів, великі сухопутні сили (і до вторгнення в Україні вони там були в обмеженому обсязі, а основну підтримку Асаду на землі надавали проіранські формування), то сильного впливу на перебіг бойових дій на На фронті сирійські події не нададуть.
Інше питання, що ці події будуть українською владою та "партією війни" на Заході трактуватись (і вже трактуються) як слабкість Росії, яка не може захистити свого важливого союзника. А тому "не треба ні про що з Москвою домовлятися, йти їй на поступки, а треба продовжувати війну з нею, посилюючи допомогу Україні". У рамках цієї лінії також розповсюджується інформація про те, що у підготовці опозиції до наступу брали участь українські військові (Київ офіційно це не підтверджував).
Втім, на прийняття рішень Трампом щодо України (а саме вони і вплинуть на подальший розвиток ситуації) події в Сирії навряд чи матимуть роль більшу, ніж, наприклад, становище на полі бою, яке поки що складається не на користь ЗСУ.
Що стосується позиції Росії, то вплив на неї подій у Сирії в контексті можливих рішень щодо війни в Україні (або після її завершення) може бути двояким. З одного боку, вони вже використовуються "партією війни" як аргумент для продовження бойових дій до "повної капітуляції Києва" (мовляв, "не добили свого часу басмачів в Ідлібі, заморозили і підвісили ситуацію і тепер пожинаємо плоди - вони зібралися з силами і пішли в атаку за підтримки Туреччини, України та Заходу"). З іншого боку, ця ж ситуація показує, що концентрація сил РФ на "СВО", що затягнулася, відволікає увагу і ресурси від інших напрямків, інтерес за якими для Москви навіть більш очевидний ніж по війні в Україні - Близький схід (вплив на ціну на нафту), Африка (контроль за стратегічно важливими запасами з корисними копалинами) та інші.
