Розтяжка для Європи. Що означають плани команди Трампа для війни та миру в Україні
В останні дні з'явилося кілька важливих новин про те, як команда обраного президента США Дональда Трампа бачить свою політику щодо Європи.
По-перше, Трамп вимагає ліквідувати негативний торговельний баланс США з Європою масштабними закупівлями американських нафти і газу. Інакше він погрожував Європі ввести мита на її експорт до Америки.
По-друге, за даними джерел The Financial Times, команда Трампа у переговорах з європейцями зажадала від них збільшення видатків на оборону до 5% від ВВП.
По-третє, джерела тієї ж The Financial Times заявили, що Трамп має намір продовжувати допомогу Україні. Однак, при цьому від намірів закінчити війну не відмовляється.
Останній пункт, хоча він і викликав великий резонанс, поки винесемо за дужки через крайню суперечливість сигналів, які надходять від Трампа та його людей щодо війни та політики щодо України загалом. Наприклад, Ілон Маск учора публічно підтримав німецьку "Альтернативу для Німеччини", яка виступає взагалі проти будь-якої допомоги Києву. Та й він сам із цього приводу часто висловлювався скептично – як і багато інших членів команди обраного президента. Як ми вже писали, в оточенні останнього зараз триває боротьба представників різних підходів до України, а тому до заяв, які транслюють у медіа різні частини цієї команди, не варто ставитись як до якоїсь уже затвердженої позиції. Доки Трамп не виробить свою остаточну лінію.
А от щодо перших двох пунктів, то щодо них позиція і Трампа, і його команди куди чіткіша і послідовніша (ці тези обраний президент повторює вже давно). І вони можуть вплинути не лише на Європу, а й на війну в Україні.
Почнемо з головного пункту збільшення витрат європейських країн на оборону. Це улюблена тема Трампа, який постійно говорить, що США не зобов'язані нести левову частку витрат на оборону в НАТО і що союзники по Альянсу повинні взяти на себе набагато більшу частину витрат, щоб полегшити тягар американцям.
При цьому 5% – це величезна цифра. Самі США витрачають менше ніж 3,5%. Росія, яка перебуває в стані повномасштабної війни, цього року витратила на військову мету 6% ВВП, а наступного витратить 6,3%. Тобто лише трохи більше. 5% - це фактично бюджет країни, що воює (до речі, в 2023 році Росія витрачала на війну лише 3,9% ВВП).
Нині жодна з країн НАТО не витрачає 5%. Німеччина та Франція витрачають трохи більше 2%, Італія та Іспанія – менше ніж 2%.
Але навіть вихід на такий рівень видатків на оборону зажадав їх збільшення і став однією з причин наростаючих бюджетних проблем європейських країн, які вже виливаються в політичні проблеми: Німеччина йде на дострокові вибори, у Франції відправлений у відставку уряд. Напружена ситуація з бюджетом та у Великій Британії. Причина - загальна криза західної "постіндустріально-емісійної" економічної моделі.
Деіндустріалізація західних економік в останні кілька десятиліть, погіршення їх конкурентних позицій на світовому ринку в багатьох галузях і прагнення незважаючи на це підтримувати високий рівень життя населення та соціальні стандарти, а також запускати дорогі програми на кшталт "зеленого переходу" призвели до колосального зростання грошової маси долара і євро, за рахунок друку яких влада західних країн намагалася дозволити виниклі диспропорції. Особливо грандіозні масштаби це набуло під час пандемії, коли економіки та домогосподарства західних країн просто "заливали" грошима. І до початку війни в Україні США та ЄС вже прийшли з величезним зовнішнім боргом та емісійним навісом, який загрожував упасти у будь-який момент.
Однак після вторгнення РФ в Україну економічні шляхи Америки та Європи пішли у різних напрямках. Для економіки США війна виявилася на користь. Американські нафта та газ змогли зайняти європейський ринок, сильно потіснивши там росіян, збільшився попит на американську зброю.
А ось на ЄС війна відбилася вкрай негативно. Континент втратив доступ до дешевших російських енергоносіїв (точніше, доступ був до них обмежений), виявився втрачений російський ринок збуту, зростання цін на енергоносії стало величезним викликом для промисловості і призвело до кризи в ряді галузей і догляду інвесторів на американський ринок. Це посилило всі економічні перекоси, що існували і до того, і вилилося в нинішні наростаючі бюджетні проблеми.
І ось тепер Трамп, по суті, пропонує в цю і так похмуру картину додати ще більше чорних фарб, збільшивши військові витрати (значна частина яких відпливе в США на оплату американської зброї). Що, як мінімум, колосально загострить бюджетні проблеми, оскільки за рахунок емісії військові витрати вже покрити неможливо.
З тієї ж серії та вимоги Трампа звести до нуля торговий дефіцит через збільшення закупівель американських енергоносіїв, що також навряд чи сприятиме зміцненню європейської економіки (раніше заміщення російського газу дорожчим американським уже коштувало їй чималих втрат).
Тому Європа постає перед вибором подальшої стратегії дій.
Перша стратегія – вдатися до різке збільшення військових витрат. Але це можливо лише одним чином – за рахунок скорочення соціалки. До чого вже прямим текстом закликав генсек НАТО Марк Рютте. Але треба ще якось переконати населення. І це стане дуже потужним аргументом, який "продаватиме" Трампу західна "партія війни", просуваючи тезу, що не варто поспішати закінчувати війну в Україні, а, навпаки, потрібно її продовжувати, щоб для мешканців ЄС були аргументи погодитися затягнути пояси задля збільшення військових витрат. Однак тут проблема в тому, що сама по собі війна в Україні навряд чи переконає європейців затягнути пояси задля збільшення військових витрат. Тому що мало хто вірить у те, що, воюючи тижнями та місяцями за одне село на Донбасі, російська армія готова напасти на країни НАТО, які тотально перевершують РФ у військовому відношенні, окрім як за допомогою ядерної зброї. Але у разі ядерної війни обсяги виробництва снарядів вже не матимуть жодного значення. Тому, якщо буде ухвалено рішення збільшити військові витрати та затягнути пояси населенню, наступним логічним кроком стане згортання демократії, щоб не допустити на виборах знесення європейських урядів. Про те, що це далеко не фантастика, говорить спокійно-схвальна реакція керівництва ЄС на відміну результатів виборів у Румунії під приводом, що переможець першого туру отримував гроші та підтримку з Росії. Досі жодних доказів цьому немає (зате вже з'явилися докази зворотного ). Проте вибори скасовані, Єврокомісія не обурюється і санкції проти Румунії не вводить. І в інформполі, до речі, періодично вже прокачується думка, згідно з якою демократія, дотримання прав людини та високий рівень життя в країнах Заходу є не конкурентними перевагами, а джерелом їхньої слабкості, які заважають у протистоянні з Росією та Китаєм.
Друга стратегія – відмова шокового підвищення військових витрат, спрямування коштів на структурну перебудову європейської економіки, поступове підвищення її конкурентоспроможності без істотного зниження соціальних стандартів. Але для цього потрібен курс на припинення війни в Україні, яка сама по собі відтягує чималі ресурси Євросоюзу (і, судячи з настрою Трампа перекласти основний тягар на ЄС, відтягуватиме ще більше), а також створює інвестиційні ризики через постійне мусування теми можливої великої війни на континенті. Одночасно для ЄС з'явиться більша свобода у виборі економічних партнерів, знизиться військово-політична залежність від США, в основі якої таки лежить страх перед тим, що війна в Україні переросте у війну в Європі.
Який вибір зробить ЄС, значною мірою вплине і на ситуацію з війною в Україні: буде її завершено найближчим часом або затягнеться надовго.
