У чому полягатиме стратегія Києва у 2025 році
Українське військово-політичне керівництво виходить із того, що російська армія найближчим часом вичерпає свій наступальний потенціал, не просунувшись ніде, окрім Донбасу. А Україна нагромадить сили, зробить ривок у створенні роботизованих бойових систем та далекобійних ракет, які добивають до Москви, і вирішить проблеми з поповненням армії – наприклад, знизивши вік мобілізації до 18 років. Після цього зможе перехопити ініціативу на фронті.
Росія ж, як вважають у Києві, у такій ситуації буде змушена оголосити мобілізацію, що, за розрахунками української влади, має призвести до внутрішніх потрясінь у РФ. Плюс, як і раніше, Київ не втрачає надії на наростання соціально-економічних проблем у Росії через ефект санкцій та зростання міжнаціональних та міжрелігійних протиріч усередині сусідньої країни. Насамперед, між російськими та мусульманами.
Виходячи з цього, українська влада, а також західна "партія війни" виступають проти якнайшвидшого завершення війни по лінії фронту, вважаючи, що час грає на перемогу України, під якою, щоправда, розуміється вже не вихід на межі 1991 року (хоча і ця мета повністю не знімається як завдання-максимум), а примус РФ погодитися з членством України в НАТО та з присутністю західних військ на українській території. У Києві розуміють, що зараз Москва на такі умови не піде, а тому українська влада зараз проти переговорів, про що прямо заявляє Андрій Єрмак. Але вони вважають, що надалі позиції Кремля на фронті ослабнуть і той буде змушений ухвалити умови України. Більше того: ширяться чутки, що найближчим часом, щоб довести правильність цієї тези, ЗСУ зроблять спробу наступу на одній із дільниць фронту.
Але ця оцінка української влади, природно, може виявитися помилковою, як сталося у 2023 році, коли були очікування швидкої перемоги після контрнаступу, або у 2022 році, коли всі думали, що економіка РФ звалиться під тягарем санкцій.
Крім того, далеко не всі в Україні вважають, що стратегія української влади правильна. І у військових, і в політичних колах все ширше поширюється думка, що ставка на "довгу війну" згубна насамперед для самої України, оскільки країна виснажується набагато швидше за Росію. І час працює проти Києва з урахуванням політичної турбулентності на Заході та незрозумілих перспектив подальшої допомоги Україні. Відповідно до цієї точки зору, якщо є можливість закінчити війну найближчим часом, її потрібно завершувати по лінії фронту і навіть без гарантій вступу до НАТО, бо далі умови миру можуть бути для України набагато гіршими.
Але, повторимося, позиція української влади є іншою. На Банковій вважають, що час працює на Україну, а тому на переговори зараз не потрібно йти. У світлі цього багато дій української влади та західної "партії війни" спрямовані на зрив чи максимальну скруту переговорів із Росією.
Однак важливо зазначити, що Київ може дотримуватись такої стратегії лише доти, доки основною позицією у США та на Заході є позиція "партії війни".
Якщо у Вашингтоні незважаючи на всі старання "яструбів" буде затверджено концепцію, за якою війну потрібно якнайшвидше закінчувати по лінії фронту або на інших компромісних з Росією умовах (а саме її зараз просуває Дональд Трамп), то Київ не зможе їй чинити опір і буде змушений підкоритися нової стратегії американців, оскільки без підтримки Заходу він продовжувати війну не зможе. І тоді все залежатиме від того, чи зможуть США домовитися з РФ про умови закінчення війни.
Те, як, коли і на яких умовах закінчиться війна, визначить і внутрішню політику України: чи вибори пройдуть і чи зможе Володимир Зеленський утриматися при владі.
