Примус до миру. Як змінить війну в Україні нова стратегія США
Нова стратегія національної безпеки США, опублікована адміністрацією Дональда Трампа, показує, що шок і гнів, що викликав у багатьох в Україні та Європі мирний план з 28 пунктів - це не спецоперація Кирила Дмитрієва та Юрія Ушакова щодо впровадження в мозок американського президента через Стівена Віткоффа "російських нарративів".
У стратегії прямо сказано, що пріоритет США – завершення війни в Україні та відновлення стратегічної стабільності у відносинах із Росією. Також у документі перелічені причини, з яких це важливо:
- продовження війни в Україні завдає великих збитків європейській економіці;
- існує ризик ненавмисної ескалації (ймовірно, маю на увазі ризик прямого військового зіткнення РФ і країн НАТО);
- необхідність стабілізувати відносини з Росією;
- необхідність забезпечити післявоєнне відновлення України та її виживання як держави;
- нереалістичність позиції керівництва європейських країн, що виступає проти якнайшвидшого закінчення війни, її суперечність думці більшості європейців;
- пріоритетами США стають інші регіони світу і Вашингтон не повинен витрачати багато сил та коштів на вирішення європейських криз.
Стратегія національної безпеки – це базовий документ, на основі якого вибудовуються зовнішня політика США та робота бюрократичного апарату Держдепартаменту, у тому числі американських посольств у всьому світі, незалежно від особистих поглядів окремих чиновників, включаючи держсекретаря. Усі їхні дії мають бути підпорядковані досягненню цілей стратегії.
З огляду на це план із 28 пунктів з вимогою значних поступок з боку України зовсім не виглядає якимось відхиленням від норми американської зовнішньої політики, оскільки він повністю відповідає затвердженій стратегії, в якій як пріоритет вказано якнайшвидше завершення війни. А якнайшвидше закінчення війни можливе лише якщо одна зі сторін піде на значні поступки.
Оскільки Росія володіє ініціативою на фронті, інструментів впливу на неї у США небагато, а застосування тих, що ще залишилися в резерві, загрожує ескалацією, яку згідно з стратегією слід уникати, Вашингтон (знову ж таки, в рамках стратегії) дійшов висновку, що тиснути і примушувати до поступок треба Київ. Тим більше, що прямих важелів впливу на нього в американців більш ніж достатньо.
Саме так і був виписаний план із 28 пунктів. Причому, судячи з численних сигналів у ЗМІ, незважаючи на вмовляння та обурення української влади та європейців, американці мають намір і далі продавлювати його ключові пункти, включаючи територіальні поступки, недопущення конфіскації заморожених російських активів та відмову від розширення НАТО. До речі, останній пункт прямо названо і у стратегії національної безпеки.
При цьому, виходячи з логіки нової стратегії США, згідно з якою вони прагнуть відновити відносини з Росією, не допустити ескалації і менше приділяти уваги Європі, не дуже схоже на те, що американці готові давати Києву будь-які сильні гарантії безпеки, які б зобов'язували Вашингтон вступати у війну з РФ або хоча б надавати.
Безумовно, залишається відкритим питання, чи готовий Володимир Путін задовольнитись поступками, закладеними у мирному плані США або вимагатиме ще більшого, до того ж у Кремлі вже заявили, що згодні не з усіма пунктами плану. Однак описана вище логіка нової стратегії показує, що американці будуть готові на багато чого, щоб досягти поставленої мети. Тому й нові кроки назустріч Москві, а також посилення тиску на Київ та Європу з боку Вашингтона виключати не можна.
Така лінія має численні противники в американському істеблішменті, включаючи Республіканську партію. Але опублікована стратегія показує, що Трамп загалом уже виробив свій курс і досягти згортання з нього Білого дому буде важко. Принаймні доти, доки Трамп перебуває при владі і поки що республіканці контролюють обидві палати конгресу, зберігаючи лояльність президенту, незважаючи на всі протиріччя.
