На тлі переговорного процесу між Україною, Росією та США після завершення війни у самій Америці відбуваються речі, які можуть на цей процес прямо вплинути.
Йдеться про масові протести у Штатах проти дій агентів імміграційної служби (ICE), які вбили вже двох людей у Міннесоті: 8 січня від кулі агента ICE загинула 37-річна Рене Гуд, а 24 січня жертвою агентів став 37-річний медбрат Алекс Претті. Обидва є громадянами США.
Зараз це головна тема в Америці, яка може мати величезний вплив на політичну боротьбу в США. Насамперед – на передвиборчу кампанію з виборів до конгресу наприкінці року.
Протести проти жорстких дій федеральних агентів проходили в Міннесоті і раніше: штат, більша частина жителів якого традиційно підтримує Демократичну партію, має славу дуже лояльного до мігрантів, у зв'язку з чим тут існують численні і добре організовані діаспори, які користуються підтримкою місцевої влади.
Крім того, Міннесота відома як оплот найбільш лівого крила Демпартії: навіть сама партія там називається Демократичною фермерсько-трудовою партією Міннесоти, а конгресмен із Міннеаполісу Ільхам Омар вважається володарем найбільш радикальних лівих поглядів у всьому конгресі США.
Ймовірно, саме тому Трамп обрав Міннесоту як місце зразково-показової операції проти мігрантів, щоб дати бій ідеологічному супротивникові у його ж оплоті. У штат, і особливо його найбільше місто Міннеаполіс, було введено значні контингенти федеральних агентів, які почали масові рейди, що проводилися з показовою жорсткістю.
Агенти ICE, CBP (прикордонна служба) та інших органів не соромилися застосовувати силу у разі найменшого опору, проникали до будинків та затримували людей без ордера суду.
У відповідь у Міннесоті спалахнули акції протесту та громадянської непокори: люди заважали федеральним агентам проводити затримання і навіть намагалися відбивати затриманих. Саме в ході таких подій і загинули Рене Гуд та Алекс Претті. Гуд застрелили, коли вона намагалася виїхати з місця подій, хоча її хотіли затримати (за офіційною версією вона спробувала протаранити авто ICE, але записи камер спостереження це не підтверджують).
Що ж до Претті, то, за офіційною версією, його застрелили через те, що він погрожував агентам зброєю, проте відеозаписи це прямо спростовують - на відео жодної зброї в його руках немає, а є тільки мобільний телефон, яким він, мабуть, знімав дії агентів ICE.
У ході цього між ними виникла суперечка, що переросла у бійку. Преті повалили на землю і почали бити, а коли йому вдалося вирватися, один із агентів принаймні 10 разів вистрілив у нього впритул.
У Претті дійсно була легально зареєстрована зброя і, можливо, вона дійсно була при ній у момент її загибелі, проте ніщо не вказує на те, що він намагався ним скористатися: ймовірно, наявність у нього пістолета було використано як виправдання правомірності дій агентів постфактум.
Президент США Дональд Трамп у коментарях після обох убивств підтримав дії федеральних агентів. Так, коментуючи вбивство Рене Гуд, він заявив, що та "поводилася вкрай агресивно", і що агент ICE "схоже, вистрілив з метою самооборони". А після вбивства Претті Трамп спробував за традицією звинуватити у всьому опонентів-демократів, зокрема, губернатора Міннесоти та мера Міннеаполіса, які "розпалюють заколот своєю небезпечною та пихатою риторикою".
Однак така реакція президента лише підлила олії у вогонь.
Вже після вбивства Рене Гуд протести в Міннеаполісі набули масового характеру, а після вбивства Претті ще посилилися. ЗМІ, що опонували Трампу, наповнилися прогнозами про "загрозу встановлення нацистської диктатури", особою якої був позначений один з керівників прикордонної служби Грегорі Бовіно, у формі якого побачили посилання до "есесівської естетики". До опору до політики Трампа закликали лідери Демпартії, включаючи Барака Обаму.
І навіть частина Республіканської партії зайняла негативну позицію, вимагаючи розслідування дій федеральних агентів. Більше того, вбивства в Міннесоті засудила і близька до республіканців найвпливовіша Стрілецька асоціація.
Зрештою, на все це наклалася проблема із затвердженням федерального бюджету – демократи обіцяють його заблокувати, якщо не буде змінено методи роботи ICE.
І Трамп був змушений пом'якшити позицію.
27 січня він повідомив про те, що провів "дуже хороші" телефонні розмови з губернатором Міннесоти, представником Демпартії Тімом Уолцем і його однопартійцем, мером Міннеаполіса Джейкобом Фреєм: обидва публічно домагаються припинення рейдів і виведення агентів ICE і CBP зі штату взагалі. Уолц підтвердив розмову з Трампом і назвав його "найконструктивнішим за весь час", хоча і не став озвучувати деталі домовленостей.
Того ж дня ЗМІ повідомили про низку кадрових рішень, які, мабуть, стали наслідком нещодавніх подій. Так, повідомляється, що буде відкликано з Міннесоти і, можливо, навіть відправлено у відставку Грегорі Бовіно, який керував багатьма рейдами в Міннеаполісі (а раніше в Лос-Анджелесі та Чикаго). Прес-секретар Білого дому Керолайн Лівітт підтвердила, що Бовіно відкликають з Міннеаполісу, але спростувала чутки про його звільнення: за її словами, Бовіно - "прекрасна людина та чудовий професіонал", який "продовжить службу в CBP".
Також ходять чутки, що може втратити посаду і міністр національної безпеки Крісті Ноем. За іншою інформацією, Ноем може бути знижена на посаді та її переведуть на напрямок, пов'язаний з охороною південного кордону.
Все це вже породило заяви на тему "Трамп зазнав поразки в міннеаполіській битві і здає назад", "Акела схибив", "тепер республіканці точно програють конгрес", "ні про що тепер з Трампом домовлятися і сприймати його слова всерйоз" тощо.
Зазначимо, що справді те, що відбувається, вже сильно б'є за рейтингами Трампа і значно ускладнює для республіканців завдання збереження більшості в конгресі.
Однак поки що рано говорити про те, що битва закінчена і Трамп готовий пом'якшити свою імміграційну політику, так само як і говорити про неминучий розгром республіканців на виборах. Все, що відбувається, поки що виглядає як тактичний відступ і перегрупування сил. Крім того, Трамп має і свої козирі у внутрішній політиці – значно прискорилося зростання ВВП, політика протекціонізму через введення мит починає приносити плоди у вигляді пожвавлення промислового виробництва в США. Щоправда, є й серйозні проблеми – слабшає долар, зростає держборг. Проте загалом економічну ситуацію у США не можна назвати однозначно поганою.
Тобто робити далекосяжні висновки на тему "Трампу тепер точно кінець" поки все-таки передчасно.
Однак саме собою відчуття наростаючих проблем у президента США може вплинути на міжнародні справи. У тому числі й на переговори щодо України.
Останні просуваються зараз виключно завдяки старанням Трампа. Він зміг домовитися з Путіним на Алясці про пом'якшення вимог Кремля і тепер активно підштовхує Київ на те, щоб той пішов на мирну угоду з РФ на "аляскінських" умовах, які мають на увазі, за заявами РФ та західних ЗМІ, виведення українських військ із Донецької області та повоєнні гарантії безпеки для України від США.
Президент України Володимир Зеленський на це не хоче йти, в чому його підтримує Європа.
Однак у разі постійного тиску з боку Трампа позиція Києва, безумовно, може змінитися. Крім того, наростання протиріч між США та ЄС щодо Гренландії та інших проблем ставить перед європейцями питання: а чи слід їм і далі нарощувати протистояння з РФ, або, навпаки, варто якнайшвидше нормалізувати відносини з Москвою, щоб не опинитися перед обличчям "війни на два фронти".
Однак внутрішньополітичне загострення в США може породити і в Києва, і в європейців відчуття, що потрібно ще "трохи потерпіти" і Трамп впаде, до влади в Америці повернуться демократи (або "системні республіканці") і все знову "буде як за дідуся" (тобто як за Джо Байдена). У тому числі й по Україні.
Як уже писалося вище, далеко не факт, що саме так буде. Проте, як відомо, очікування власними силами можуть породжувати певну лінію поведінки.
І на цьому фоні позиція і української влади, і Європи щодо умов завершення війни, які пропонує Трамп, може різко посилитися. У розрахунку на те, що на тлі наростаючих проблем Трамп не зважиться на жорсткий тиск на Київ і взагалі може відволіктися від теми України (так само як і від теми Гренландії та конфлікту з Європою), переключившись на інші питання (внутрішня політика, а також Венесуела, Куба, Іран, щодо дій проти яких на Заході немає) конгрес і конфігурація влади США зміниться.
Але вплив на Трампа того, що відбувається в Штатах, може виявитися і зовсім іншим. Не виключено, що проблеми всередині країни спонукають президента США прискорити переговорний процес щодо України, щоб продемонструвати яскравий "миротворчий" успіх напередодні виборів до конгресу.
Щоправда, щоб спонукати українську владу погодитися на виведення військ з Донбасу, Трампу доведеться застосувати дуже сильні заходи впливу (від чого він поки що утримується) і потім витримати кампанію у ЗМІ зі звинуваченнями в роботі на Путіна. Чи наважиться Трамп на це чи справді переключить свою увагу з України на інші питання, стане зрозуміло вже найближчим часом у ході переговорів.
