Знаєте, що найцікавіше у всіх цих показах свідків щодо подій березня 2014 року?
Те, що у свідомості переважної більшості "еліти", яка взяла в руки владу після втечі Януковича, Крим чітко був "не український".
Була чітка установка - за Крим не воюємо.
Цікаво, звідки вона взялася?
Звідки вони знали, що далі Криму офіційно російська армія не рушить?
Що якщо атакувати росіян у Криму, то "буде війна", а якщо не атакувати - не буде, значить?
Які такі домовленості це регулювали?
Адже жодних відмінностей між Кримом та Донецьком з точки зору українського законодавства не було.
Чому так одразу визнали без найменшого спротиву втрату Криму, і так навіть поспішали з нього "втекти"?
Як виник отой "психологічний бар'єр", що Україна "за Перекопом" якось принципово відрізняється від України "до Перекопу" і її жодним чином від Росії боронити не треба?
