Армагеддон під Дебальцевим
Ранок 10 лютого. Прокидаємося з надією, що оточення знято, кільце розірвано й ми знову поїдемо з пораненими в артемівську лікарню. Надію швидко розвіює командир. Виявляється, оточення триває.
Привезли вбитих за ніч. Командир медроти та сержант обережно поміщають кожного загиблого в чорний пакет і складають ці пакети поруч із криївкою. Ми не можемо вивезти ні мертвих, ні живих...
...Офіційні особи в новинах заявляють, що котла немає, що ми не в кільці, потім з'являється термін «оперативне оточення». Але нам усім, і насамперед пораненим, начхати на терміни й на те, як називається наша тактична ситуація в Дебальцевому. Ми розуміємо одне: вирватися самі не можемо, поранених евакуювати без втрат майже не виходить, запаси всього необхідного катастрофічно вичерпуються, нових поставок немає, майже щогодини хтось гине й калічиться... Яким чином ще тримаються передові позиції, я й гадки не маю. Спілкуючись із пораненими звідти, розумію, що потихеньку настає Армагеддон.
Далі...
P.S. Для мене події під Дебальцевим тісно пов'язуються з перемовинами "Нормандської четвірки" у Мінську з 10 по 12 лютого. Я там був у складі делегації журналістів і спостерігачів від Ради ЄС. Путін каже, що Дебальцеве вже не можна включати до складу контрольованих Україною територій. - Як, ні?!? - вигукує наш головнокомандувач Петро Олексійович. А Володимир Володимирович, з лисячою ухмилочкою каже: - Дебальцево уже в котле. Ополченцы его взяли... Порошенко виходить раз, ...другий, третій з нарадчої кімнати і дзвонить в Генштаб України. Там вперто стверджують, що ніякого "котла" нема. Дебальце й околиці під нашим контролем. Ось так
