Цей пост не про рідну мову, не про важливість культурного фронту в глибокому тилу. Пост не про десять відмінностей між двома людожерськими ідеологіями - нацизмом і більшовизмом. Цей пост про те, що таке є держава Україна, і що таке громадяни України.
28 ноября 2014 года Донбасский государственный технический университет, который находился в Алчевске, был захвачен коллаборационистами. Преподаватели, которые не захотели жить и работать в т.н. ЛНР, бросили всё, и переехали в Лисичанск, где восстановили ВУЗ практически с нуля.
Здесь стоит сделать паузу, и напомнить строгим ревнителям української мови, что так уж сложилось, что эти люди в основном русскоговорящие, но когда "русский мир" пришёл с калашом в их дом, они поступили как ответственные граждане своей страны, и не стали работать на оккупантов.
Родина маленький гражданский подвиг преподавателей оценила. Губернаторы Москаль и Тука, и прежний министр образования Квит называли переехавших преподавателей "золотым фондом Украины", и поддержали воссоздание ДонГТУ. Однако, прошло время, и ВУЗ решили ликвидировать. Герои нынче уже не в моде...
На мою думку, в умовах війни і окупації держава повинна робити все, щоб підтримувати таких людей і пропагандувати такі приклади громадянськості. А не навпаки. Ліквідація переселенського ВНЗ грає тільки на руку ворогові.
10 травня в Києві викладачі ДонДТУ вийдуть на протест в Києві. Пропоную справжнім націоналістам і щирим патріотам, а також всім небайдужим їх підтримати.
