Пост одинокого мізантропа
Прокидайтесь уже! Празник прийшов, ага… “Валєнтінов дєнь”!!!
Уже можна дарить друг дружці суконні чи шерстяні сердечка… Красіво вирізані ножницями десь під Шанхаєм із блохастого, засцяного ковра…
З хтивим оскалом вручайте друг-другу сердечні пласмасові коробочки, повні всякого непотрібного мусора… Їжте вкусні ванільні сердечка, спечені з… прошлогодніх ванільних сердечок…
А, ну ще носочки… З сердечками! Носочки – то об’язательно… Валідолу туди ще насипте, якраз в тему буде!
Одіколон, цвіти, росчоска, шарфік... А може даже ціле кольцо!!! Шіісят процентів скидки дали, шутка лі...
Щоб вам не так весело і беззаботно празнувалось, розкажу коротку сумну історію. 14 февраля 2003 года здохла клонована овца Доллі, що поклала свою жизнь на олтар человечеської генетики… Так що у неї це ніякий і не празник був; вона з самого утра себе плохо чуствувала… І ніхто за нею даже не всплакнув, бо сім’ї не було в неї... Само, одиноке, клоніруване... Пам’яніть її стаканом холодного просекко… Чи просто – стаканом…
А за дев’ять років перед тим, 14 февраля 1994 року, у дворі Новочеркаської тюрьми, рано вранці, вистрєлом в затилок із пістолєта Макарова (9мм) привітали чувака по імені Андрій Романович… Впрочем, ім’я це вам ні про що не скаже… А от фамилія, - да… "Скажитє как єво зовут?", - в "Буратіні" питали колись …Ч-и-к-а-т-и-л-о - зовут його!!! ... Звали, вірніше...
...“Валєнтінка” йому, значить, прилетіла ото така цього дня…
В общим, с празником влюбльонних, влюбльоні!... Гундяєва на вас нема, бля…
