Дочекалися своєю бездіяльністю. Угорці запроваджують посаду в уряді уповноваженого з питань Закарпаття.
Одразу зауважу, мені ця ідея не до вподоби.
Однак, вважаю, що нота МЗС України , хоча надіслана, але не дасть бажаного результату.
Не підтримую ідеї воєнізаціі ситуаціі , які вже почали лунати також.
Нам терміново потрібно навести лад у формуванні своєї національної прагматичної міжнародно- правової позиціі. Сформуємо підходи у стосунках з західними сусідами, у тому числі і з Угорщиною. Поінформувати і провести обмін думками не тільки з угорцями, а й з іншими західними сусідами. Немає жодного сенсу підживлювати подальшими недолугими кроками ще й західний фронт. Східного , здається, досить. Чи вже справилися з ним?
Ми теж повинні усвідомлювати, що і нашими недолугими кроками щодо ухвалення з голосу положень закону про освіту в сфері застосування мови освіти був спровокований українсько- угорський відкритий дипоматичеий конфлікт на нинішньому етапі. Тільки декілька тижнів тому почали розмову на дипломатичному і фаховому рівні ( яка нічим не завершилася, до речі), не дивлячись на те, що Угорщина майже рік блокує українські перспективи в НАТО, Євросоюзі та з огляду не те, що ще з минулої осені жодним чином не виконуються рекомендаціі Венкомісіі в частині мови освіти. Дрівцята до вогнища- це наше усе. А розум для чого?
Сьогодні має бути сформована прагматична українська перспективна політика щодо стосунків з Угорщиною. Проаналізовані фахово усі види ризиків. І запропоновано на міжнародному рівні , відкрито політику конструктиву , виправлення ситуаціі , а не поглиблення конфлікту. Це наш національний інтерес.
Дипломатія - це мистецтво неможливого і можливого одночасно. Думайте, можновладці! Головою думайте, а не одним місцем. Як це відбувається, на жаль, останнім часом.
Сила буває і інтелектуальна. Вона теж може бути рішучою за розумної команди. Військова зброя - це останній вид захисту, коли інші шляхи не працюють. І це треба розуміти.
