Фатальна помилка українських націоналістів. Не можна бути "трошки вагітними" глобалізмом, який використовує націоналістів повсюди у світі у своїх заколотах. Але знищує саму сутність націоналізму.
Сьогодні українські націоналісти та глобалісти у країні змагаються, хто кого використає. А патріоти роблять вигляд, що за гроші Америки та Європи вони виконують власну "музику", хоча, зрозуміло, що так не буває.
Якщо гарно роздивитись сучасність та трошки зазирнути у майбутнє, то, глобалізм знищує та підпорядковує собі націоналізм, вихолощуючи його, та, ставлячи його собі на службу.
Це приблизно так, як національний лідер венесуелець Гуайдо керує Венесуелою з допомогою США, чи наші сьогоднішні українські керманичі призначались американцями.
Тобто, ставши на службу глобалістам, країни, де навіть і перемогли націоналісти, нехай і частково, перетворюються у симулякр. В них є гімн, прапор, кордони, навіть армія. Вони борються за єдину державну мову...
Але незалежної націоналістичної сутності в житті країни в них немає, окрім неправдивих та надокучливих гасел а ля Порошенко.
Чому? Тому що вони виходять не з інтересів нації, а дивляться чи вимушені дивитись на них крізь призму забаганок-захцянок Америки та Європи, себто їх інтересів у власній країні.
Це зовісім різні речі. Інтереси Европи чи Америки в Україні та інтереси України.
Використовуючи націоналізм для підкорення країн, глобалісти знищують головну сутність націоналізму - розвиток країни та держави в інтересах народу та нації, перетворюючи усі націоналістичні гасла у пустий папірець.
Націоналізм у світі перемагав та перемагає, коли він був і є націонал-соціалізмом. Тобто підвищує у країні статус незаможних. Або правим націоналізмом верхівки.
Глобалісти, використовуючи націоналістів для власних заколотів, повсюди у світі знищуть будь що, що нагадує соціалізм. Сирія та Венесуела, Лівія - соціалістичні країни. Вони є розтрощеними глобалістами та власною елітою, що вириває одна в одної кермо країни навіть із допомогою національних катастроф, Голодомору та геноциду власного народу. Що відбулось і відбувається, власне, зараз в Україні.
Себто, націоналізм у союзі із глобалістами служить не народу, а верхам, що у свою чергу, служать глобальним фінансистам, що ми й бачимо в Україні.
По суті, попри усі політичні та наочні відмінності лівий націоналізм нічим не відрязняється від правого. Гасла - різні. Спонсори одні і ті самі, як і їх інтереси, які відстоюють ліві та праві націоналісти, конкуруючи між собою, хто швидше принесе господарю капці.
І тут, як на мене, ми підходимо до важливого для України висновку, що не можна бути "трошки вагітним" глобалізмом. Але саме ця фатальна похибка дуже поширена в українських націоналістів.
Але ж ми бачимо, що глобалістичний Майдан проти Януковича був можливий і відбувся, не дивлячись ні на що. А зараз, коли нарід живе набагато гірше, його проведення є неможливим. Принаймні, поки що. Чому так?
Націоналісти - це тяглова робоча сила глобалістів. Ані фінанси, ані мозок, ані серце, ані дух революції, про що їм так майстерно оповідають, та у що вони охоче, ще б пак, повірили. Це - просто тяглова робоча сила Майданів. Руки і ноги, що будують барикади та вмирають на них. Бойовики, шо беруть на себе найбруднішу та криваву роботу, у якій не хочуть світитися глобалісти, що її оплачують. Ну, може, ще хор, що виконує "Ще не вмерла" із рукою на серці.
Провідник Ярош був можливий за підтримки Коломойського. Немає Коломойських - нема Ярошів, як би принизливо це не виглядало для українців.
Націоналісти повірили, що, служачи Соросам, вони зможуть розбудувати Україну. І якось використати міжнародних фінансистів. І перебувають у цій омані і донині.
А Росія та Америка, в обличчі їх лідерів, Путіна і Трампа, попри усі їх найгостріші протиріччя, схоже, що вже ні. Кожний по своєму, але вони намагаються дати відсіч глобалістам, хоча й не завжди успішно.
Принаймні, вони зараз гостро поставили на порядок денний розвитку планети питання: чи варто брати у майбутнє глобалізм? Чи у стані він забезпечити сталий розвиток країни в інтересах її американського чи російського народів?
Ми же бачимо, що навіть така порівняно успішна країна, як Франція, сьогодні потерпає від атак глобалістів, що, як завжди, прикриваються націоналістичними гаслами.
Отже, сутність кольорових революцій на прикладі Парижу - не у порівняно низькому рівні життя, як це було на Близькому Сході, Східній Європі та в Україні, а зараз відбувається у Венесуелі. Це лише привід та гасло. А у владі глобалістів та того чи іншого їх коліна. - сутнісно та приховано.
Кароче, женщины уже в волейбол играют! А мы?! (Для молоді, яка ганить СРСР, але не жила у ньому - остання фраза - це поширена у свій час цитата з фільму "Семь стариков и одна девушка", яку, на жаль не зміг так зразу знайти у вигляді уривку з фільму:).
