в багатьох є заслуговуюча на повагу мета - розмовляти в своїй країні виключно державною мовою. Вони навіть в родинному колі переходять на українську, незважаючи на те, що сни до них приходять з окупантським саунд-треком.
Але для того, щоб навчитися самому та ще й навчити дітей, треба читати не лише українські паблики Фейсбуку та скупчення літер, що біжуть екраном телевізора, а ще й літературу.
Та тут є прикра несподіванка - українська літературна мова розквітла чомусь за часів радянської влади, тобто читати треба твори Гончара, Вишні або Трублаїні. Але ж Гончар, ой, мамоньки, був Героєм Соціалістичної Праці та лауреатом Сталінської та Ленінської премій.
Саме завдяки таким протиріччам ми й маємо на телебаченні мову, якою співає Сердючка, та ще й зі значним польским акцентом.
