ЧЕРЕЗ КОЛІНО МОВНЕ ПИТАННЯ НЕ ВИРІШИТИ І СПОКОЮ НЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ

Завтра очікується нове мовне протистояння, яке організовують «порохосестри та порохобраття» за підтримки «соросят». Політично я їх розумію. Напередодні місцевих виборів треба набирати очки у свого електорату. Але повернімося до юридичних аспектів цього питання. Почнемо з Декларації про державний суверенітет України, якій завтра виповнюється 30 років. В ній чітко прописано, що держава забезпечує рівність перед законом усіх громадян незалежно від національної приналежності, мови.

Стаття 24 Конституції України недвозначно вказує, що не може бути привілеїв чи обмежень за мовними ознаками.

Стаття 10 «гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».

Європейська хартія мов національних меншин вказує, що цивілізована держава не застосовує утиски у використанні мов національних меншин.

Ось на ці основоположні документи і мали б орієнтуватися депутати.

Зеленський напередодні президентських виборів гарантував, що першим законом, прийнятим новою владою, буде закон про народовладдя, тобто про всеукраїнський і місцеві референдуми. Злукавив. В результаті лише недавно прийнято Закон про всеукраїнський референдум. А закон про місцеві референдуми не проглядається. А саме на місцевих референдумах і варто визначати, які школи і в якій кількості запроваджувати в тому чи іншому регіоні.

В такому делікатному питанні як мова маємо над усе враховувати громадську думку, а не ігнорувати її.

Загальнодержавні школи фінансуються платниками податків. І ми маємо законне право вчити своїх дітей на тій мові, на якій бажаємо, відповідно до тієї чи іншої місцевості. Звичайно, з обов’язковим вивченням державної української мови. Це що складно організувати і провести такі референдуми з вивченням суспільної думки? Ні! Але при іншій культурі, ніж у нас. На жаль. Через коліно це питання не вирішити і спокою не забезпечити.

Читайте Страну в Google News - нажмите Подписаться