Как идет перевооружение ВСУ. Фантазии и реальность
Але коли ми стикаємося з реальністю і побачимо розподіл фінансових пріоритетів, то ми захоплені платформами, захоплені БТР-ами, танчиками. Тому що ми розуміємо, що це можна порахувати. Коли ми доходимо до ефективності розвідки, до ефективності зв’язку, до ефективності РЕБ – ті речі які є нематеріальними бойовими активами, ми їх не відчуваємо.
Наведу один приклад. Нещодавно були випробування українських безпілотників проти засобів РЕБ. Але де факто ми не можемо визначити, як діють російські засоби РЕБ на наші безпілотними. Наше випробування з використанням наших засобів РЕБ є власне профанацією, тому що це не відповідає реальним загрозам.
Коли ми висуваємо вимоги, що наш зв’язок має бути захищений і не знаємо, як діє російський РЕБ на наш зв'язок то, умовно кажучи, всі заходи так само будуть профанацією, тому що ми не знаємо, які наслідки будуть в реальному бою. Коли ми знаємо, що одна радіостанція не захищає від РЕБ тому що вона цивільна, а інша захищає, але не можемо перевірити – це шлях в нікуди.
І таким чином, коли ми обираємо пріоритети, то вони мають бути звужені до проектів, які екстраполюються на те що є у ворога і що він може використати в цей проміжок часу проти нас. Оді якраз ситуація стаж дещо вужчою і більш зрозумілою, а потім ми дістаємо наш гаманець і починаємо рахувати кошти, чи можемо ми ці пріоритети забезпечити.
Якщо ми говоримо про ППО і кажемо закуповувати американські Patriot, і пам’ятаємо те, що Польща закуповує 4 батареї, це умовно кажучи 16 пускових, 4 РЛС і 4 командних пункти, і їй це коштує 4,7 мільярдів доларів. А у нас на все переозброєння в цьому році, якщо я не помиляюся, 860 мільйонів доларів. Тобто, якщо ми раптом підняли на щит пріоритет ППО і побігли за американським Patriot, то хлопці, пам’ятайте, 4,7 мільярда при бюджеті, на все переозброєння 860 мільйонів.
І коли ми до цього додаємо F-35 або F-16 – ескадрилья F-16 для Словаччини, здається там 12 машин, десь в межах 1,7 мільярда доларів. Фактично ми розуміємо, що усі ці пріоритети є настільки дорогими, що ми це не потягнемо. Якщо ми згадаємо про корвети турецькі, про інші речі, ми взагалі відриваємося від реальності, тому що ми розуміємо, що щось відбувається з бажаннями і реальністю не так.
Тоді маємо спуститися на грішну землю, визначити пріоритети і сказати – хлопці, ми можемо це забезпечити, ми можемо зробити оце, зокрема накупити власних ракет, розгорнути сили спеціальних операцій за будь-яким форматом і зробити Територіальну оборону. Тому що коли ворог піде і зламає опір Збройних сил, потім починається час Територіальної оборони, яка потребу абсолютно іншого озброєння, ніж те озброєння, яке нам пропонують високотехнологічні країни, які нас розглядають з одного боку як партнера, з іншого боку к ринок збуту. Приклад Польщі по трансформації оборонно-промислового комплексу на ринок збуту і на домінанту американських і європейських компасний – це той шлях, який поки що загрожує Україні.
А почему угрожает?
Тому що на сьогодні Польща опинилась в ситуації, коли її оборонні заводи були викинуті з того сегменту, де вони були присутні. До речі, там є власний «Укроборонпром». Так оцей власний «Укроборонпром» підпорядкований був спочатку Міністерству оборони, потім Міністерству економічного розвитку. І коли він був підпорядкований Міністерству оборони це були найкращі часи, тому що ставились пріоритети і вони виконувались. А коли ми повертаємося до того, чому там стало гірше – тому що закупивши F-16, але F-16 не модернізуються, на ремонтуються на території Польщі.
Поляки вимушені, умовно кажучи, брати молоточок, але він має бути поставлений лише з Америки. Тобто навіть весь інструментарій для ремонту має поставлятися з Америки. А жоден авіаційний завод в Польщі не має відношення до F-16, тому що всі блоки виймаються і йдуть в Америку і приходять вже відремонтовані. Так що якщо ми беремо чуже з таким же підходом, то наражаємося на ті самі ризики. Поляки декілька років б’ються з Patriot аби долучити власний радар в ці комплекси, які закуповуються. Ніхто не хоче включати інші компанії. Так що дружба з технологічними країнами несе ось такі ризики саме через призму ринку збуту.
