Санкції є своєрідним попередженням для Росії, яке підштовхне її до зміни економіки.
Санкції проти покупок на первинному ринку облігацій федеральної позики досить болючі, адже з 2012 року питома вага нерезидентів на ринку ОФП виросла до 30%.
Якщо загальна сума зараз близько 8-9 трлн рублів, то близько 3 трлн рублів належить нерезидентам…
Але російські банки можуть виступати посередниками – купувати ОФП за первинного розміщення та продавати їх нерезидентам.
Для Росії це не проблема, але таке собі “жовте світло” перед включенням “червоного”…
Навіть якщо США заборонять своїм нерезидентам купувати ОФП на вторинному ринку – це призведе до того, що росіян підштовхнуть, як би це парадоксально і смішно не звучало, до застосування більш прогресивних методів управління боргом.
Та у США залишається механізм, який завдасть значних збитків російській економіці – відключення Росії від SWIFT. Це стане початком прямого протистояння інтересів Сполучених Штатів та РФ.
Фактично, ми можемо побачити щось на кшталт іранського сценарію санкцій, який триває вже близько 40 років.
Але в цьому також криється і проблема. Навіть попри такі тривалі санкції Іран продовжує свою політику.
Відключення системи SWIFT, з урахуванням, що в Росії зараз ринкова економіка, не призведе до її руйнування. Воно призведе до видозмін.
Іран перебуває під санкціями років 40. Рівень життя там не дуже високий, але за деякими параметрами економічного розвитку перевершує Україну.
Тому відключення від SWIFT збільшить транзакційні витрати російського бізнесу і населення, призведе до великих технологічних незручностей, їм доведеться проводити операції через Китай…
Але економіка не зупиниться. РФ частково втратить темп розвитку і здатність до модернізації.
