Зробити українську ГТС рентабельною можна. Була б на це політична воля влади.
Президент України Володимир Зеленський на зустрічі з делегацією Конгресу США у Києві попросив не дати добудувати та ввести в експлуатацію «Північний потік – 2». На його думку, «це окрема потужна зброя Російської Федерації, яку дають їй сьогодні до рук».
«Північний потік – 2» відключить Україну від постачання газу, а значить, «відключить» нас щонайменше від 3 мільярдів доларів на рік… Нам не буде чим платити за українську армію», – додав він.
Нещодавно сам президент США Байден однозначно дав зрозуміти, що немає сенсу ставити палки в колеса німцям і втрачати з ними стратегічний союз, бо цей проект уже на 95% збудований. Крім того, США роблять усе можливе, щоб не допустити надмірне зближення Росії з Китаєм.
Та й канцлер Німеччини Меркель неодноразово прямо говорила і нашому президенту – це комерційний проект і не більше.
А що в реаліях країн ЄС? Вони з кожним роком будуть нарощувати споживання газу. Тому що європейці вирішили поступово відмовитися від атомної енергетики та від теплової – на вугіллі.
Пропозиція американців купувати їхній сланцевий газ не знайшла підтримки в Німеччині. Він просто дорожчий та менш якісний. Тому вибір зроблено на користь російського газу. Потреба в його споживанні наростатиме. І лише можливостями «Турецького потоку» та «Північного потоку – 2» цей запит на блакитне паливо нереально задовольнити.
Необхідність в українській ГТС залишається актуальною.
Зараз вона прокачує до 40 мільярдів кубів газу. Для того, щоб наша труба стала рентабельною, треба збільшити прокачку газу хоча б до 60 млрд кубів.
Рівень зношеності системи складає близько 70%. Та й до того ж за останні 7 років газотранспортній системі завдали немалої шкоди 5 великих аварій…
Отож, влада має зосередитися на модернізації власної ГТС і домовитися з Росією на збільшення прокачки газу. Цілком реально вийти на перспективу щонайменше 100 млрд кубів газу. Тоді в бюджет України зайде значно більше 3 млрд дол. за транзит російського блакитного палива територією нашої країни до Європи. Була б на це політична воля української влади.
