Трохи про політику та ідеологічні партії
Так, дійсно, в Україні ніколи не було ідеологічних партій, на Заході старі ідеологічні партії доживають віка, а останньою ідеологією у них є «зелена» ідеологія. Так, насправді, нові технології та науково-технічний прогрес суттєво втрутилися у нематеріальні категорії. Але невірно вважати ідеологію інструментом комунікації з метою підтриманням постійного зв’язку. Не вірно вважати, що ідеологію замінили інші інструменти, наприклад, «фейсбук». Ідеологія це не інструмент, не «фейсбук» і не «ютуб». Ідеологія походила з рефлексії та з саморозуміння. І пропала вона саме через відсутність саморозуміння.
Ситуація з КОВІД дуже показова у цьому контексті. Якби фейсбук замінював ідеологію і замінював світогляд, то індивід міг би зайти у «фейсбук» і там би йому все пояснили. Але йому ніхто нічого не пояснює. Жодна сучасна політична парламентська партія, ні християнські демократи, ні зелені, ні ліберали, ні партії створені олігархами, фриками не пояснють нічого ні через ідеологію, ні через фейсбук. Більше того, вони навіть не хапають гарячі теми на яких тільки ледачі не робили собі політичну перспективу та не формували соціальну базу. Наприклад, в Україні жодна політична сила чи рух не хапає тему позбавлення освітян засобів для існування через невакцинацію. За кордоном людей взагалі примушують звільнюватися. Люди заходять у соціальні мережі, але їм там нічого ніхто не пояснює. Не пояснює, тому що для того, аби пояснити комусь, потрібно пояснити собі. А якщо ти сам нічого не розумієш, то що ти поясниш комусь? Ти навіть не можеш збрехати, тому що збрехати можна тоді, коли ти знаєш що правда і що правильно.
Проте незважаючи навіть на те, що ідеології зникають, політика залишається метафізикою. Метафізика це ідеї, харизма та спорідненість. Все інше, як то технології, комунікації тощо є додатком. В Україні вхід в політику і донині відбувається через метафізику. Коли фрик Олег Ляшко веде корову на мотузку до Верховної ради чи фотографується з вилами це метафізика. Юлія Тимошенко тримає в долонях жменю землі, паяц Зеленський розстрілює у фільмі народних депутатів – це також метфізика. Армія, мова, віра – це також туди.
Ні Зеленський, ні Ляшко, ні Тимошенко, ні Порошенко не розбираються в багатьох господарських, фінансових, медичних, економічних питаннях. Але вони можуть встановлювати метафізичний зв’язок. Політика – це не компетентність в охороні здоров’я, в дорожніх розв’язках чи податках. Через експертну діяльність в політику ще ніхто не заходив. Людям потрібна велич, харизма, відчуття причетності до великого. Народ шукає таких людей. Тому він голосує за Віталія Кличка, Славка Вакарчука, Юлію Тимошенко. Ні Кличко, ні Вакарчук не знають відповіді на питання чи нам треба кредити МВФ, але за них голосують, тому що вони задовольняють метафізичні потреби електорату.
Останній приклад – Арестович. Людина вкинула ідею перейменування на Русь і одразу всі забули про тарифи на газ. Тому що всі захотіли приєднатися до походів київських князів і їх військових перемог. Тому вважати, що можна назбирати побутових проблем і з ними прийти до влади тому що соціологічні опитування на перше місце виводять комуналку і безробіття – це наївно. Я не кажу, що потрібно полювати за Притулою чи тулитися до Кличка, власне, їх поява у політиці є ознакою ідеологічної імпотенції, що і довів Арестович, потрібно шукати метафізичних зв’язків зухвалістю та масштабністю. Потрібно шукати те, про що народ не говорить в соцопитуваннях.
Отже, ідеології насправді похитнулися, але політика залишилася метафізикою, а не сумою пропозицій з розв’язання побутових проблем.
