НЕСПОДІВАНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВОВЛАДДЯ
Rule of law, який у нас традиційно перекладають як "верховенство права" і новаторські – як "правовладдя" – один з фетишів демократії по-українськи. Насправді ж цей англійський термін означає ні що інше, як метод правління, який можуть застосовувати як ліберальні демократії, так і автократії. Це правління через норми, шляхом видання нормативно-правових актів, незалежно від їхнього змісту. Тому правління Гітлера в Німеччині загалом вписувалось в концепт rule of law, як його розуміють в англосаксонському світі.
От що пише про відмінність конституційоналізма та правовладдя єльський професор Брюс Акерман, якого Центр конституційного моделювання / Center for Constitutional Design потрохи відкриває для України:
"Конституціоналізм, як я його розумію, передбачає, що на вищі органи влади накладено значні юридичні обмеження. Але ширший ідеал правовладдя передовсім має справу з методами, за допомогою яких вищі органи влади намагаються контролювати решту.
Багато автократичних режимів вважали правовладдя надзвичайно корисним знаряддям управління своїми суспільствами. За такого стану справ, автократи заявляють про своє свавільне право запроваджувати правила, але вимагають від бюрократії та судової влади послідовного і принципового виконання їхніх наказів.
За такого розуміння, правовладдя само собою є засадничим легітимаційним принципом, який забезпечує юридичну рівність для всіх, незалежно від соціального становища. Якщо автократичний режим виконає свою обіцянку, він цілком може переконати населення в легітимності такої системи. Справедливе управління також має значну інструментальну цінність — полегшуючи зусилля вищих органів влади з ефективного втілення у життя їхніх цінностей і програм.
Саме ці обіцяні легітимність та ефективність надихали великих освічених монархів Європи XVIII століття, і відтоді їх прагнули численні автократії по всьому світу, але це мало для них різні наслідки. Наразі достатньо наголосити на тому, що навіть просвітлена автократія — це все одно автократія, а не конституційна держава.
Так само можливо, що конституційні режими аж ніяк не дотримуються принципів правовладдя. Приміром, США толерують чимало свавілля з боку присяжних і бюрократії нижчого рівня. Однак, еліти на верхівці ієрархії виконавчої, судової, законодавчої влади та армії стикаються з фундаментальними обмеженнями свободи дій."
© Брюс Акерман, "Революційні конституції: харизматичне лідерство і правовладдя".
Брюс Акерман – один з найбільших світових авторитетів у сфері конституціоналізму, професор права та політичних наук в Єльському університеті. Автор вісімнадцяти книг, серед яких «Соціальна справедливість у ліберальній державі» та багатотомна історія конституціоналізму «Ми, люди». Член Американського юридичного інституту та Американської академії мистецтв і наук, лауреат премії Генріха М. Філліпса від Американського філософського товариства за досягнення в юриспруденції. Пише для New York Times, Washington Post та Los Angeles Times.
