Львовский журналист рассказывает о том, что государственная политика в области исторической памяти представляет собой сейчас политику открытой реабилитации коллаборационизма с нацистами - что с неизбежностью явилось обратной стороной "декоммунизации".
"Фотографії, що ілюструють життя в умовах окупації, є постановочними, підібраними виключно з архіву нацистської пропаганди. На виставці бачимо «Жителів окупованого Києва, що читають газету», «Відбудову сільської церкви» і просто шокує кадр «Німецький офіцер із маленькою дівчинкою в українському селі». Дівчинка у святковій вишитій сорочині, а офіцер тримає її за ручку. Для більшого підтвердження штампів бракує тільки фотографій, де німці роздають українським дітям шоколад.
...На виставці нема ні слова про участь міліції ОУН в погромах у Львові. Нема навіть згадки про функції української поліції при етапуванні євреїв та на місцях їхніх масових розстрілів. Дивним виглядає ілюстративний матеріал до розділу «Голокост». Тут бачимо фотографію з Львівського погрому, де погромники, серед них малий хлопчина з дрючком, женуться за оголеною і закривавленою єврейкою. Фото є, а опису, хто були ті погромники, нема. Наступне макабричне фото демонструє голих єврейських жінок за мить до страти. За ними видно постать чоловіка в поліцейській формі з білою опаскою. А в тексті виставки нема навіть згадки про допоміжну поліцію.
Використовуючи такі ілюстрації, потрібно обов’язково пояснювати відвідувачам виставки, що робив той поліцай на місці страти, якою була роль української поліції у здійсненні Голокосту.
...А тепер спробуймо уявити, до якої коаліції нас намагаються вписати історики з УІНП? Напевно, не до коаліції переможців, а до відданих сателітів Третього Райху. Не буду вже згадувати безглуздих висновків про «спільний» програш поляків та українців, про те, що цим скористалася третя сторона. Хотів би тільки спитати авторів виставки, яка причина такого «оуноцентричного» викладу історії Другої світової війни? Які принципи і цінності, окрім націоналістичних, вони хочуть переказати сучасним українцям? Чому скомпрометовану лінію ОУН(б) вони намагаються представити як актуальну політику пам’яті української держави? Чому вони намагаються сучасне покоління українців зробити заручниками трагічних помилок діячів минулого? І головне: де місце в тому всьому основній масі українців, предки яких перемогли нацизм?".
