Ознайомився з публікацією листів із зламаної пошти пана Суркова. Слідом за Зоряном Шкіряком мушу визнати, що ці листи - абсолютно правдиві і хакери із Міністерства внутрішніх справ України спрацювали дуже професійно.
Якими є аргументи на користь правдивості даних матеріалів?
1. Звісно, лише справжній російський чиновник може писати суперсекретний план під кодовою назвою ("Шатун") і не присвоїти документу код, гриф секретності тощо, не зашифрувати документ і т.д.
2. Сурков, як відомо, є людиною, поведеною на дотриманні усіх рівнів пунктуальності, а тому, напевне, йому спеціально готують документи з великою кількістю граматичних та стилістичнех помилок. Очевидно, знущаються.
3. Стилістика документів не нагадує аналітичні матеріали, що продукуються на Старій площі і які раніше з'являлися у відкритому доступі. Скоріше це нагадує стиль аналітика-початківця. Шифруються!
4. Помічник російського президента настільки добре розуміється в українській дійсності, що йому при підготовці документу подають прізвища великої кількості людей (в тому числі журналістів, блогерів, громадських діячів, іноді маловідомих) без розшифровки і додаткових пояснень. Все одно він всіх і кожного знає особисто!
5. Сурков і його команда демонструють перехід на європейські норми і, напевне, є чи не єдиною структурою, яка відмовилася від вживання патронімії і пише прізвища та імена людей - без вказання по-батькові. Інші відомства, як показують оприлюднені в Росії документи, старанно вживають повні форми (скажімо, "Тимошенко Ю.В.", а не "Ю.Тимошенко").
6. Тільки у Суркова можуть не знати різниці між термінами "федеральний", федеративний" і "автономний" і вживати їх вперемішку. Звісно, в Росії ж не знають, коли вживається слово "федеральний", а коли - "федеративний". Звідки їм знати?
7. Тільки Суркову пересилають не документ у вордівському форматі, а його скан (частина матеріалів із поштової скриньки Суркова - скани).
8. Тільки Сурков після скандалу з листуванням Хіларі Клінтон міг користуватися для отримання суперсекретної інформації незахищеними каналами.
9. Тільки оточення Суркова може вірити в те, що справжнім власником медіа-холдингу Evening Standard є не Олександр Лєбєдєв, а його син Євген, і тільки у Суркова можуть рекомендувати "использовать медиа-ресурс Евгения Лебедева".
10. Тільки Суркову можна втюхати постфактум, після проведення заходу ідею проведення хресних ходів зі спеціальним використанням портретів Миколи ІІ і георгіївських стрічок.
Одним словом, вірю в правдивість цих документів. Бо абсурдно і бездарно. Не можу ж я припустити, що у відомстві Авакова шкодують гроші на професійно виготовлені фальшивки, а годують загал відвертою макулатурою? І не можна ж допустити до того, щоби на всю країну у достовірність даної інформації вірив один лише Зорян Шкіряк?
