Продовжують множитись чутки про те, що настають певні переговори чи навіть угоди про припинення війни в Україні.
Підставою для цього переважно є натяки Зеленського про швидкий "кінець війни" і про те, що Київ готовий на діалог з Москвою, а також заклики до переговорів, що звучать з боку країн Заходу. Регулярно заявляє про необхідність завершити російсько-український конфлікт та Китай. Додатковий ґрунт цим чуткам дав і проведений днями масштабний обмін ув'язненими між Заходом та РФ.
Як аналізувала "Страна", до теперішнього часу дійсно з'явилися певні передумови до завершення війни.
Однак є й інша точка зору – що всі нинішні рухи жодного відношення до намірів закінчити війну не мають.
Так, безумовно, заява української влади про готовність до переговорів з Москвою це серйозна зміна позиції, оскільки раніше Київ регулярно наголошував, що не має наміру вести переговори до відходу Путіна від влади, а також до виведення російських військ за кордони України 1991 року.
Водночас переговори (навіть якщо вони почнуться) самі по собі ще не означають швидкого завершення війни. Сторони можуть зустрітися, викласти одна одній несумісні позиції щодо припинення вогню, ні про що не домовитися та розійтися, а бойові дії тим часом продовжуватимуться. Приблизно також як під час Майдану Янукович вів постійні переговори з опозицією, але при цьому ситуація на вулицях Києва лише розпалювалася.
Про реальне завершення війни в Україні можна буде говорити лише у випадку, якщо обидві сторони зійдуться на певні загальні умови. Наприклад, на припинення вогню по лінії фронту (як на найпростішому та найшвидшому варіанті закінчення війни).
А на це поки що чітких вказівок немає.
Офіційно і Україна, і Росія стоять на безкомпромісних позиціях (Київ вимагає вихід на межі 1991 року, Москва – передачу чотирьох областей України).
Щоправда, є досить поширена думка, що Путін свої жорсткі умови висунув спеціально для торгів. І якщо Україна та Захід запропонують йому зупинити війну по лінії фронту плюс ще якусь поступку, Москва на це погодиться (особливо, якщо до процесу переконання Кремля підключиться ще й Китай).
Але перевірити достовірність цієї теорії можна лише одним способом – запропонувати Росії зупинити війну лінією фронту.
Але таких пропозицій від Києва і Заходу поки що не звучить (повторимося – заяви, що можна розпочати переговори до повернення територій ще не означає готовність завершити війну по лінії фронту). Навпаки – українська влада постійно підкреслює, що будь-які мирні плани мають виходити з принципу територіальної цілісності країни. А Зеленський заявив, що якщо умовою закінчення війни висуватимуться територіальні поступки зі країни Києва, це питання потрібно виносити на всенародний референдум. У Конституції справді написано, що будь-які зміни території України відбуваються лише через референдум. Проте зовсім незрозуміло як технічно провести його в умовах війни, а також за неможливості голосування українців, які перебувають на захоплених росіянами територіях. Та й для винесення такого гострого питання на референдум без ризику "висадити в повітря" ситуацію, необхідний консенсус українських еліт, суспільства та армії, чого поки що не спостерігається.
Виходячи з усього цього, в політичних колах існує версія, що всі нинішні заяви України та Заходу про готовність до переговорів не відображають їхні наміри справді зупинити війну найближчим часом (що можливо лише лінією фронту), а мають інші причини.
Найбільш поширене пояснення те, що відбувається – це дипломатична гра з метою послабити міжнародні позиції РФ, відносини Москви з глобальним півднем і особливо з Китаєм. Тобто заявити про готовність до переговорів із Москвою, організувати новий саміт, підключити до цього процесу Пекін, а потім, якщо Кремль на саміт не приїде (а саме на це, можливо, і ставиться розрахунок, який, втім, може й не виправдатися) ), то заявити – "ми за переговори, мир і якнайшвидше закінчення війни, а ось Путін проти – до нього тепер усі питання". Ймовірна кінцева мета – ускладнити відносини Росії з Китаєм, які й без того зазнають постійного тиску західних санкцій, через що виникають складнощі з валютними розрахунками та інші проблеми.
Також заяви української влади можуть бути реакцією на зміни настроїв в українському суспільстві, де, згідно з соцопитуваннями, збільшується кількість прихильників переговорів із РФ заради припинення війни.
Ще один можливий мотив "переговорної" риторики Києва та Заходу пов'язаний із президентськими виборами в США. Трамп як одна з тез у своїй передвиборчій кампанії використовує тему загрози переростання війни в Україні в третю світову, якщо при владі залишаться демократи. Постійні заяви про переговори, плани проведення мирного саміту в листопаді (тобто вже після виборів президента), натяки на можливий діалог з Путіним (навіть якщо все це, за підсумком, ні до чого на практиці не приведе), може знизити ефект від " страшилок" Трампа щодо опонентів.
Зрештою, метою "мирних заяв" Києва та Заходу може стояти утримання Москви від ескалації бойових дій, у вигляді, наприклад, нових масованих ударів по українській енергетиці. Хоча мало ймовірно, що, маючи бажання та можливість завдати такого удару, РФ утримається від нього заради гіпотетичних переговорів з Україною.
Звичайно, все викладене вище не означає, що ймовірність досягнення реальних домовленостей дорівнює нулю. Як ми вже писали, певні передумови світу є. Також вплинути на перебіг подій може різка зміна ситуації на полі бою на користь однієї зі сторін (що посилить прагнення другої сторони закінчити війну). Або внутрішні чи зовнішньополітичні катаклізми. Зокрема, прихід до влади в США Трампа та його можлива відмова від НАТО та підтримки Києва.
Але поки що, за умовно кажучи, інерційному сценарії, багато вказує на те, що реальна стратегія влади України та провідних країн Заходу це не компроміси з Москвою для припинення бойових дій, а навпаки – продовження війни на виснаження з РФ, сподіваючись на те, що тяготи воєнного часу, втрати на фронті (з необхідністю нової хвилі мобілізації) та економічні санкції рано чи пізно загострять соціальні, економічні, політичні та міжнаціональні проблеми в Росії, призведуть до її дестабілізації та розвалу армії.
Власне це той план, який, якщо вірити Орбану, виклав йому при особистій зустрічі Зеленський. Тільки проблема цього плану в тому, що розрахунки на "смуту в Росії" можуть не виправдатися (як вони не виправдовувалися досі) і, рано чи пізно, все одно доведеться виходити на будь-які домовленості про закінчення війни, але вже після загибелі ще десятки тисяч людей, руйнування нових міст і сіл і, можливо, на гірших умовах, ніж ті, що могли б бути зараз.
Раніше в Кремлі заявили, що питання легітимності влади України не є перешкодою для початку мирних переговорів.
Як повідомили, на Банковій озвучили, що Україна готова до переговорів з РФ на правових умовах.
