Найефективніша українська політтехнологія - це коли ти сам створюєш проблему, а потім перед виборами обіцяєш її вирішити.
Коротше кажучи, всім "євробляхерам" приготуватися. Хоча не лише їм.
Ще одна особливість української політики - любов до створення в політичних цілях штучних соціальних груп. Найяскравіший приклад - "діти війни".
От живе собі такий громадянин, і раптом дізнається, що він - онук дитини війни, і йому тепер належить право на відпочинок у Трускавці зі знижкою 10% раз на 10 років у порядку черги, варто лише зібрати 150 папірців. І все - відчуває про себе турботу.
Хоча і класика - обіцяти те, чого ти в принимі дати не можеш, теж нікуди не подінеться.
Так-так, вступ до НАТО і ЄС методом магії, мир шляхом танців з бубном, економічне зростання та пенсії у 1 тис. євро - все це теж буде.
