17 лютого активісти громадської організації «С14» розгромили експозицію пам’яті Федора Шаляпіна в Російському центрі науки та культури в Києві. Думаю, вони даремно старались – від цього пам’ять про Федора Івановича меншою не стане. Але, напевно, активістам буде цікаво довідатись, що професійно займатись співом 18-річний Шаляпін розпочав у пересувній українській трупі Георгія Деркача, до якої притулився в Уфі. Тут він опанував українську мову, виконав партію Петра в «Наталці-Полтавці» (яка написана для тенора й яку через те довелось транспонувати на кварту нижче), а українські народні пісні назавжди увійшли в його репертуар.
З українською трупою Шаляпін приїхав до Тифлісу, де познайомився зі своїм першим і єдиним учителем співу Дмитром Усатовим. Колишній соліст московського Большого театру, Усатов був закоханий в творчість Тараса Шевченка й навіть написав пісню «Думи мої, думи» на вірш Кобзаря, яку Шаляпін не раз виконував у концертах.
На початку 2000-х років мені вдалось розшукати запис української народної пісні «Ой у лузі та й при березі червона калина» у виконанні Шаляпіна. Цей запис 7 січня 2005 року прозвучав на радіо «Свобода» в передачі «Сюжети» чарівної Надії Степули. На жаль, в аудіоархіві «Свободи» ця передача не збереглася, але на сайті можна прочитати її розшифровку. Зокрема – мою розповідь про те, як Федір Шаляпін у 1905 році давав у Києві концерт у колишньому цирку Крутикова (зараз на цьому місці знаходиться кінотеатр «Україна» на вулиці Городецького).
Сподіваюсь, активістам «С14» буде цікаво довідатись про людину, пам’ять про яку вони безуспішно намагались знищити.
