Події в Бангладеш, де заворушення призвели до падіння режиму, що правив 15 років, можуть здатися історією, далекою від українських реалій. Однак не виключено, що вони матимуть далекосяжні наслідки, які можуть вплинути не лише на регіональну, а й на загальносвітову політику.
Бангладеш – мусульманська країна в Південній Азії між Індією та М'янмою, де на 150 тисяч квадратних кілометрів проживає понад 170 мільйонів людей. Це робить Бангладеш однією з найгустонаселеніших країн світу і – донедавна – однією з найбідніших. Проте останніми роками економіка Бангладеш почала зростати досить бурхливими темпами. Парадоксально, але саме злидні Бангладеш стали драйвером її економічного зростання: у пошуках дешевої робочої сили в країну попрямував іноземний капітал – не в останню чергу з Китаю, який активно переміщує до Бангладеш текстильне виробництво.
У геополітичному плані становище Бангладеш складне: країна змушена зважати на інтереси індійських сусідів, підтримувати добрі стосунки з головним інвестором - Китаєм, але в той же час не може дозволити собі псувати відносини зі США, що є головним імпортером продукції місцевої промисловості.
Зрештою, Бангладеш активно веде справи з Росією: наприклад, "Росатом" зводить у країні АЕС "Руппур".
Коротше кажучи, зовнішня політика Бангладеш уже багато років полягає в мистецтві знаходити баланс між інтересами протидержав, що протиборчають, але після 2022 року це завдання ускладнилося до неможливості.
Після вторгнення Росії в Україну влада Бангладеш (на чолі з Шейх Хасіною – дочкою батька-засновника держави Шейха Муджибура Рахмана) намагалася дотримуватися нейтралітету: країна відмовилася приєднатися до антиросійських санкцій і неодноразово утримувалася під час голосування за резолюцію щодо України в ООН.
Подібна політика не могла не викликати невдоволення у США та Європі. І не тільки там: нейтралітетом Бангладеш були не надто задоволені у збройних силах країни, що історично тісно пов'язані із Заходом. Наприклад, начальник штабу армії і по суті командувач Вакер Уз-Заман, як і багато його підлеглих, здобув освіту у Великій Британії.
Під тиском цих обставин з кінця 2022 року Бангладеш починає поступово демонструвати прозахідну позицію: у травні 2023 року Шейх Хасіна засудила російське вторгнення в Україну, назвавши його "серйозною загрозою міжнародному порядку".
Втім, слова значною мірою залишилися словами: спільні російсько-бангладеські проекти продовжували реалізовуватися, а в червні 2023 року Бангладеш подала заявку на приєднання до БРІКС.
Така політика не залишилася непоміченою на Заході і в січні 2024-го США та низка країн ЄС відмовилися визнавати підсумки парламентських виборів у Бангладеш, згідно з яким Шейх Хассіна вкотре очолила уряд.
У червні 2024 року Бангладеш охопили студентські протести. Протестувальники вимагали скасування закону про 30% квот на службу в державних структурах для членів сімей ветеранів війни за незалежність 1971 року.
Справа в тому, що зі зростанням добробуту в Бангладеш збільшилася кількість сімей, здатних сплатити своїм дітям вищу освіту з прицілом, що вони зможуть побудувати кар'єру на держслужбі.
Але державний сектор виявився нездатним прийняти безліч молодих фахівців: щороку на приблизно 3 тисячі вакансій претендували близько 400 тисяч випускників. Саме студенти та молоді освічені безробітні (поряд з активістами опозиційної Націоналістичної партії Бангладеш) стали основним ядром протесту.
Почавшись із мирних протестів, ситуація швидко розпалювалася: протестуючі взялися захоплювати органи влади та поліцейські дільниці. Влада відповіла силою: у хід пішли гумові кулі та сльозогінний газ.
Станом на 18 липня внаслідок зіткнень протестувальників із поліцією загинули 16 людей.
20 липня розпал пристрастей сильно зріс після того, як протестуючі захопили в'язницю в окрузі Нарсінгді і звільнили кілька сотень ув'язнених. Влада ввела комендантську годину, а поліцейським було видано бойові патрони.
У той же день кількість загиблих досягла 147 людей.
Уряд висловив згоду піти на поступки і почав переговори з представниками протестувальників, проте 4 серпня ті раптово вийшли з переговорного процесу, заявивши, що "не підуть на жодні компроміси з державою-вбивцею". Після цього заворушення спалахнули з новою силою, 5 серпня командування армії відмовилося виконувати накази уряду, і того ж дня прем'єр Шейх Хассіна втекла з Бангладеш до Індії вертольотом.
Влада в країні взяла до рук військові на чолі зі згаданим вище начштабу Вакером Уз-Заманом.
Втім, уже 9 серпня на чолі Бангладеш став тимчасовий уряд на чолі з банкіром Мухаммадом Юнусом.
Юнус – особистість досить відома: лауреат Нобелівської премії миру, професор економіки та мільйонер, він вважається одним із винахідників концепції соціального мікрокредитування, запровадженої у Бангладеш через створений ним Grameen Bank.
Мухаммад Юнус багато років прожив у США, закінчив університет Вандербільта, викладав в Університеті Теннессі, а після повернення в Бангладеш був постійним одержувачем грантів USAID на розвиток соціального підприємництва. Тому не дивно, що передачу йому влада в Бангладеш вітала у Вашингтоні.
Ісламські активісти націоналістичної партії Бангладеш, які зіграли важливу роль у протестах, скористалися хаосом для того, щоб організувати серію погромів індуїстської меншини, що становить приблизно 10% населення. Приводом для нападів стали звинувачення індуїстів у підтримці загиблого уряду, підкріплені тим фактом, що Шейх Хасіна знайшла притулок саме в Індії.
За різними оцінками, кількість загиблих внаслідок погромів могла перевищити 100 осіб, атакам піддаються храми та культурні установи: наприклад, спалили культурний центр імені Індіри Ганді в столиці Бангладеш Дакке.
Тисячі жителів Бангладеш намагаються знайти притулок в Індії, проте індійська влада явно не горить бажанням зіткнутися з напливом біженців, тож поки через кордон пропускають лише володарів індійських віз.
Проте проблему так чи інакше доведеться вирішувати: недарма прем'єр Індії Нарендра Моді окремо акцентував увагу на проблемі "безпеки індусів та всіх меншин у Бангладеш" у першій телефонній розмові з Мухаммадом Юнусом.
Яке підґрунтя цих подій?
Індійська газета The Economic Times розмістила листа втікача прем'єра Шейха Хассіни, в якому та дає своє пояснення причин протестів. За її словами, за заворушенням стоїть влада США, яка таким чином відреагувала на відмову уряду Бангладеш передати для розміщення американської військової бази острів Святого Мартіна.
Будівництво цієї військової бази дозволило б американцям посилити присутність у Бенгальській затоці – зокрема встановити контроль над комунікаціями порту бірманського порту Чаупх'ю, де знаходяться термінали нафто- і газопроводів, що ведуть у Китай. Цей порт забезпечує Пекіну альтернативну дорогу для імпорту енергії в обхід ненадійної з геополітичної точки зору вузької Малаккської протоки.
Тож не дивно, що Шейх Хассіна відмовилася виконати прохання американців, адже це означало вступ у конфронтацію з Китаєм.
Прес-секретар Білого дому Карін Жан-П'єр у відповідь на заяви Шейх Хассіни заявила, що "це просто брехня", а те, що сталося в Бангладеш, є "вибором народу".
У той же час події в Бангладеш загалом вигідні США, адже лояльність нового уряду напевно дозволить їм зміцнити свої позиції в регіоні – чи скоріше підірвати позиції Китаю та Росії. Втім, події можуть піти й не зовсім очікуваним чином, адже досить складно спрогнозувати, як зреагують на зміну балансу сил сусідні країни, такі як Індія, Бірма та Малайзія та Китай.
