Від Пруссії до Курська. Як Путін міг повторити помилку кайзера 110-річної давності
Зараз на наших очах розгортається масштабний наступ російської армії на Покровському напрямку. Ситуація там для ЗСУ дуже тяжка, і деякі українські аналітики навіть уже говорять про розвал фронту.
А напередодні був наступ ЗСУ в Курській області, однією з головних цілей якого, як багато хто вважає, мало стати відтягування сил російської армії з Донбасу. Однак цього не сталося - і наступ росіян різко прискорився після початку Курської операції ЗСУ, для якої було виділено найбоєздатніші резерви, яких зараз якраз і не вистачає під Покровськом.
Російська армія реалізує свій стратегічний план прориву в тил лініям оборони ЗСУ на Донбасі, що може мати стратегічні наслідки для всього ходу війни. І від цієї мети наступ ЗСУ в Курській області російське командування не відволікло.
У того, що відбувається, є цікава історична аналогія.
У ці дні, рівно 110 років тому, у Східній Пруссії теж розгорталися події, що вплинули на хід історії.
То був перший місяць Першої світової війни. Німеччина вже була у стані війни на два фронти: проти Франції з Великою Британією на заході та Росії - на сході. Зараз багатьом здається безумством те, що німці взагалі вплуталися у війну за такого розкладу. Але вожді німецької імперії тоді так не думали. Тому що вони мали план Шліффена, названий на ім'я його розробника - колишнього начальника Генштабу Німеччини Альфреда фон Шліффена.
Цей план передбачав переможну для Берліна війну на два фронти. Він виходив з того, що Росії через її розміри та нерозвиненість мережі доріг доведеться проводити мобілізацію набагато довше, ніж Німеччини. І у німців буде часовий проміжок, щоб кинути всю міць своєї армії на Францію, розбити її, а потім перекинути війська на схід і розгромити Росію. Як образно сказав кайзер Вільгельм II, "обідатимемо в Парижі, а вечеряти - у Санкт-Петербурзі".
І спочатку все справді йшло за цим планом. Німецька армія в серпні 1914 року розгромила французів у прикордонній битві і рушила до Парижа, який, здавалося, вже ніхто не міг врятувати.
У цей момент Росія, ще не встигнувши до ладу провести мобілізацію, атакувала Східну Пруссію двома своїми арміями на чолі з генералами Самсоновим і Ренненкампфом. На початку наступ росіян йшов так само швидко і успішно, як наступ ЗСУ в Курській області. Німцям було завдано чутливих поразок.
Але для Німеччини це ще не було катастрофою. План Шліффена передбачав варіант, яким російська армія може ще до закінчення мобілізації атакувати німців зі сходу. За такого сценарію план суворо забороняв знімати війська із західного фронту, а німецької армії наказував зайняти оборону проти російських військ, а у разі потреби відійти на більш зручні рубежі. Власне, саме це і запропонував Берліну командувач 8-ї німецької армії генерал фон Прітвіц, коли зрозумів, що його сил утримувати наступ росіян поблизу кордону не вистачить. У такому разі російська армія змогла б зайняти частину Східної Пруссії, але через обмеженість сил навряд чи була здатна просунутися далеко вглиб німецької території.
Але тут зіграв роль один аспект. Справа в тому, що Східна Пруссія є непростим регіоном. Там розташовувалися родові гнізда правлячої еліти Німецької імперії – прусської аристократії. У колах еліти просування російських військ викликало цілий вал паніки та істерики. Від кайзера та Генштабу вимагали за всяку ціну не допустити окупації краю. І кайзер разом із начальником генштабу Мольтке здригнулися і відхилилися від плану Шліффена. Вони дали команду перекинути з західного фронту на східний два армійські корпуси та кавалерійську дивізію.
Баланс сил Східної Пруссії різко змінився. 2-а армія генерала Самсонова була повністю розгромлена. Сам генерал потрапив до оточення і рівно 110 років тому, 30 серпня 1914 року, застрелився. Ще трохи згодом німці вибили за кордон і 1-у армію Ренненкампфа.
То була велика тактична перемога Німеччини. І водночас її стратегічна поразка.
Через тиждень, 5 вересня 1914 року, французькі війська перейшли в контрнаступ і під час завзятих боїв відкинули німців від Парижа. Ця подія увійшла в історію як "диво на Марні" і значною мірою стала можливою завдяки перекиданню німецьких військ на схід.
План Шліффена був поламаний. Німеччина вплуталася в довгу війну на два фронти, в якій у неї практично не було шансу перемогти через непорівнянність ресурсів та потенціалів із противниками.
Через 110 років у Путіна та начальника Генштабу ЗС РФ Герасимова був шанс повторити помилку Вільгельма та Мольтке, якби вони перервали початок свого стратегічного наступу на Донбасі та перекинули сили в Курську область, до чого їх активно підштовхували Z-пабліки, розганяючи істерику та паніку з приводу атаки ЗСУ.
Проте військово-політичне керівництво РФ пішло іншим шляхом. Діри на фронті в Курській області заткнули аврально зібраними з усієї країни строковиками, а також частинами з другорядних напрямків, а резерви кинули у прорив на Покровському напрямку, який ЗСУ зупинити поки що не можуть (зокрема через відволікання сил на Курськ).
Звичайно, ще рано говорити про те, чим закінчиться операція. Як далеко зможуть просунутися росіяни? Чи зможуть вони реалізувати свій стратегічний план щодо обвалення всього південнодонецького фронту української армії з виходом на оперативний простір для наступу на Запоріжжя та Дніпро? Чи є у ВСУ якийсь "хитрий план" нового несподіваного удару, наявність якого підозрюють деякі російські аналітики? На ці запитання поки що немає чіткої відповіді. Крім того, невідомо, який довгостроковий вплив мала на довіру до керівництва РФ усередині країни втрата частини території Курської області і роздута з цього приводу Z-пабликами "зрада".
Та й значення взяття Покровська, прямо скажемо, не дорівнює взяттю Парижа 1914 року.
Однак поки що у суто військовому плані ситуація виглядає не на користь ЗСУ, просування яких у Курській області зупинилося на тлі прискорення просування російських військ на Донбасі.
І навіть якщо російські війська у своїй операції досягнуть лише часткового успіху, на десятки кілометрів відтіснивши фронт від Донецька, це матиме чимале значення для перебігу всієї війни та умов можливих переговорів щодо її закінчення.
